Регламент Комісії (ЄС) № 330/2010 від 20 квітня 2010 р.

Цей документ є винятково інструментом документації, укладачі не несуть жодної відповідальності за його зміст

Регламент Комісії (ЄС) № 330/2010 від 20 квітня 2010 про застосування пункту 3 статті 101 Договору про функціонування Європейського Союзу до категорії вертикальних угод та узгоджених дій

(Текст має відношення до ЄЕС)

ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу

Беручи до уваги Резолюцію Ради № 19/65/ЕЕС від 2 березня 1965 року про застосування пункту 3 статті 85. Договору до певних категорій угод та узгоджених дій (^[1]), і, зокрема статті 1,

після опублікування цих проекту цього Регламенту,

після консультацій з Консультативним комітетом з обмежувальної практики і домінуючих позицій,

і беручи до уваги таке:

• Постанова № 19/65/ЕЕС не наділяє Комісію застосовувати пункт 3 статті 101 Договору про функціонування Європейського Союзу (*) з регулювання окремих категорій вертикальних угод та відповідних узгоджених дій, що підпадають під дію пункту 1 статті 101 Договору.
• Регламент Комісії (ЄС) № 2790/1999 від 22 грудня 1999 про застосування пункту 3 статті 81 Договору щодо категорій вертикальних угод та узгоджених дій (^[2]) визначає категорії вертикальних угод, які Комісія визнає, зазвичай, відповідними умовам, викладеним у пункті 3 статті 101 Договору. З урахуванням позитивного досвіду в цілому, зібрані в ході застосування Регламенту, дія якого закінчується 31 травня 2010 року, і в світлі подальшого досвіду, набутого з моменту його прийняття, доцільно прийняти нове положення про блок винятку.
• Категорія угод, з яких можна зробити висновок, що в цілому відповідність умовам, викладеним у пункті 3 статті 101 Договору, включає в себе вертикальні угоди про купівлю або продаж товарів або послуг, які укладені між неконкуруючими підприємствами, між певними конкурентами або певними асоціаціями рітейлерів¹ товарів. Вона також включає в себе вертикальні угоди, що містять допоміжні положення про передачу прав інтелектуальної власності або їх використання. Термін “вертикальні угоди” включає в себе відповідну практику їх застосування.
• Для цілей застосування пункту 3 статті 101 Договору за Регламентом, необхідно визначити ті вертикальні угоди, які можуть підпадати під дію пункту 1 статті 101 Договору. З індивідуальної оцінки угод, що входять до сфери застосування пункт 1 статті 101 Договору, слід брати до уваги кілька чинників, зокрема, структуру ринку з постачання і придбання.
• Переваги блоку звільнення, встановленого цим Регламентом, повинні бути обмежені вертикальним угодами, для яких можна припустити з достатньою впевненістю, що вони задовольняють умовам пункту 3 статті 101 Договору.
• Деякі типи вертикальних угод можуть сприяти підвищенню економічної ефективності в ланцюгу виробництва або розподілу шляхом полегшення координації між підприємствами, що беруть в них участь. Зокрема, вони можуть призвести до зниження операційних витрат сторін та до оптимізації і розподілу їх продажу і рівня інвестицій.
• Ймовірність того, що таке підвищення ефективності переважує антиконкурентні наслідки через обмеження, що містяться у вертикальних угодах, і залежить від масштабу ринкової влади сторін і, отже, ступеню, за якого ці зобов’язання конкуруючою особою з боку інших постачальників товарів або послуг розглядаються їх клієнтами на основі взаємної зміни заміщення або з причини їх характеристик, ціни і призначення.
• Можна припустити, що відповідна частка ринку групи підприємств угоди не перевищує 30%, вертикальних угод, які не містять певних типів жорстких обмежень конкуренції, зазвичай призводить до поліпшення виробництва та (або) розподілу і надають споживачам справедливу частку одержуваних переваг.
• Не слід допускати перевищення 30%-ного порогу частки ринку, що дають вертикальні угоди, які підпадають під дію пункту 1 статті 101 Договору і, зазвичай, призводять до об’єктивних переваг такого характеру та обсягу, що компенсують недоліки, які вони створюють для конкуренції. У той же час не можна припустити, щоб такі вертикальні угоди не відповідали умовам, викладеним відповідно до пункту 1 статті 101 або у пункті 3 статті 101 Договору.
• Цей Регламент не повинен звільняти від вертикальних угод, що містять обмеження конкуренції і шкоду для споживачів, або які не є необхідними для досягнення підвищення ефективності діяльності. Зокрема, вертикальні угоди, що містять певні типи жорстких обмежень конкуренції, такі як мінімальні і фіксовані ціни перепродажу, а також деякі види територіальної охорони, повинні бути виключені зі сфери дії блоку звільнень встановлених цим Регламентом, незалежно від частки цих підприємств на ринку.
• Для того, щоб забезпечити доступ на відповідний ринок або для запобігання змовам на ринку, блоки звільнення повинні бути прив’язані до певних умов. Для цього вилучення зобов’язання не конкурувати повинно бути обмежено зобов’язаннями, які не перевищують певного періоду часу. З цих же причин, будь-які прямі або непрямі зобов’язання щодо впливу на продажі членів селективної дистрибуції, зокрема конкуруючих постачальників, повинні бути вилучені зі сфери дії цього Регламенту.
• Обмеження на частку ринку, звільнення від деяких вертикальних угод та умов, передбачених у цьому Регламенті, зазвичай повинні гарантувати, щоб угоди, до яких застосовують блок вилучення, не дозволяли компаніям, які беруть участь в угоді, усунути конкуренцію стосовно значної частини товарів, що підпадають під дію угоди.
• Комісія – діє відповідно до пункту 1 статті 29 Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 від 16 грудня 2002 року про реалізації правил конкуренції, встановлених статтями 81 і 82 Договору ⁽¹) – може діяти на користь цього Регламенту, якщо в кожному конкретному випадку вона вважатиме, що угода, щодо якої діє вилучення, передбачене цим Регламентом, застосовується з ефектами, які несумісні з пунктом 3 статті 101 Договору.
• Антимонопольний орган держави-члена,- діючи відповідно до пункту 2 статті 29 Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 – може діяти на користь цього Регламенту, якщо на території цієї держави або її частини в кожному конкретному випадку він вважає, що угоду, щодо якої діє вилучення, передбачене цим Регламентом, застосовують з ефектами, які несумісні з пунктом 3 статті 101 Договору на території цієї держави-члена або частини її території, і якщо він має всі характеристики щодо окремих географічних зон ринку.
• Має особливе значення в оцінці того, що на користь цього Регламенту повинні бути приведені у відповідність зі статтею 29 Регламенту (ЄС) № 1/2003 антиконкурентні наслідки, які можуть виникнути в результаті існування паралельних мереж вертикальних угод, що викликають подібні ефекти, які істотно обмежують доступ на відповідний ринок чи конкуренцію в ньому. Такий кумулятивний ефект може, наприклад, виникнути у разі селективного розподілу або відмови від конкуренції.
• З метою посилення нагляду за паралельними мережами вертикальних угод, які мають аналогічні антиконкурентні наслідки і які займають більше 50% ринку, Комісія з регулювання може оголосити цей Регламент незастосовним до вертикальних угод, що містять конкретні обмеження, пов’язані з ринком, відновивши тим самим повне застосування статті 101 Договору до таких угод,

ПРИЙНЯЛА ТАКИЙ РЕГЛАМЕНТ:

Стаття 1
Визначення

1 Для цілей цього Регламенту застосовують такі визначення:

а)  “вертикальна угода” – угода або погоджені дії, укладені між двома або кількома підприємствами – що діють в рамках такої угоди або практикують узгоджені дії – на різних рівнях виробництва або розподілу, умов придбання, продажу і перепродажу пов’язаних товарів або послуг;

б) “обмеження вертикальне” – обмеження конкуренції, відповідно до вертикальної угоди в рамках пункту 1 статті 101 Договору;

с) “конкуруюче підприємство” – реальний або потенційний конкурент;

“реальний конкурент” – компанія, що працює на тому самому ринку;

“потенційний конкурент” – підприємство, для якого є реальним, не тільки теоретично припустити, що якби була вертикальна угода, у відповідь на невелике, але постійне збільшення відносних цін воно може прийняти рішення про здійснення в короткі терміни необхідних додаткових інвестицій або понесення інших необхідних витрат, щоб вийти на відповідний ринок;

б) “не конкурувати” означає будь-які прямі або непрямі зобов’язання щодо заборони виробництва, придбання, продажу або перепродажу товарів або послуг, які конкурують з товарами або послугами, що охоплені угодою, або будь-які прямі чи непрямі зобов’язання перед покупцем придбати у постачальника або іншого підприємства, призначеного постачальником, понад 80% від загального обсягу закупівель товарів або послуг чи їх замінників на відповідному товарному ринку, розрахованому на основі вартості, або, якщо це є стандартною практикою, прийнятою в галузі, обсяг його придбання в передньому календарному році;

е) “селективна система розподілу” – систему розподілу, в якій постачальник зобов’язується продавати, прямо або опосередковано, товари або послуги тільки за визначеними критеріями у рамках угоди з дистриб’юторами, та зобов’язує цих дистриб’юторів не продавати такі товари або послуги неавторизованим дистриб’юторам на визначеній виробником території;

і} “право інтелектуальної власності” – право промислової власності, ноу- хау, авторські та суміжні права;

• ) “ноу-хау” – означає пакет не запатентованої практичної інформації, отриманої в результаті досвіду і тестування зі сторони постачальника, яка визначена ним істотною та секретною;

“таємна” в даному контексті означає, що ноу-хау не є загальновідомим або легкодоступним;

“істотна” означає, що ноу-хау є важливим і корисним для покупця, використання, продажу або перепродажу товарів чи послуг, які охоплюються угодою;

“визначена” означає, що ноу-хау описано всеосяжним чином у такій мірі, що дозволяє виконати перевірку критеріїв секретності та істотності;

И) “покупець” – наразі підприємство, яке, відповідно до угоди, що входять до сфери дії пункту 1 статті 101 Договору, продає товари або послуги від імені іншого підприємства;

і) “замовник покупця” – підприємство, що не є учасником угоди, яке купує товари чи послуги у покупця, який є учасником угоди.

2 Для цілей цього Регламенту, терміни “підприємство”, “постачальник”, “виробник” і “покупець” пов’язані з відповідними підприємствами.

«Пов’язане підприємство» означає:

а)  підприємство, яке є стороною договору, прямо або опосередковано:

• або має більше половини акцій з правом голосу;
• або має право призначати більше половини членів наглядової ради, правління або має право юридично представляти підприємство;
• або має право управління підприємством;

1. підприємство, яке прямо або опосередковано має як сторона договору право чи повноваження, перелічені у пункті а);
2. підприємство, яке визначеного в пункті Ь) і має, прямо або опосередковано, право чи повноваження, перелічені у пункті а);

б) підприємства, на яких сторонами угоди, разом з одним або декількома з зобов’язань, зазначених в пунктах а), Ь) або с), або в якому два або більше з останніх підприємств, мають спільні права чи повноваження, зазначені у пункті а);

е) підприємства, які мають спільні права чи повноваження, зазначені у пункті а):

• підприємства, які є сторонами угоди або взяли на себе відповідні зобов’язання, визначені в пунктах а)-б),
• або одне чи декілька підприємств – сторін угоди, або одне чи більше з пов’язаних зобов’язаннями, визначеними в пунктах а)^), і одна або більше з третіх сторін.

Стаття 2 Виняток

1. Відповідно до пункту 3 статті 101 Договору та відповідно до положень цього Регламенту пункт 1 статті 101 Договору не поширюють на вертикальні угоди.

Ця пільга застосовується за умови, що такі угоди містять вертикальні обмеження.

2. Винятки, передбачені в пункті 1, застосовують до вертикальних угод, укладених між Асоціацією підприємств та її членами або між такої асоціацією і її постачальниками, за умови, що всі її члени є підприємствами роздрібної торгівлі товарами і загальний річний оборот будь-якого члена асоціації, разом зі своїми пов’язаними підприємствами не перевищує 50 млн. євро; цей Регламент має поширюватися на вертикальні угоди таких об’єднань без шкоди для застосування положень статті 101 Договору щодо горизонтальних угод, укладених між членами асоціації або рішень, прийнятих Асоціацією.
3. Винятки, передбачені в пункті 1, застосовуються до вертикальних угод, що містять положення, які відносяться до передання покупцю права інтелектуальної власності чи використання такого права, якщо ці положення не є основною метою таких угод і які безпосередньо пов’язані з використання, продажем або перепродажем товарів або послуг покупцем або його клієнтами. Виняток застосовується за умови, що стосовно товарів або послуг, які охоплюються угодою, ці положення не містять обмеження конкуренції на тій же підставі, як вертикальні обмеження, які не звільнені на підставі цього Регламенту.
4. Винятки, передбачені в пункті 1 не застосовують до вертикальних угод, укладених між конкуруючими підприємствами. Тим не менш, їх застосовують, якщо конкуруючі підприємства мають не взаємні вертикальні угоди, за яких:
5. постачальник є виробником і дистриб’ютором товарів, а покупець є розповсюджувачем, а не конкуруючі підприємства на виробничому рівні, або
6. постачальник є постачальником послуг на декількох рівнях торгівлі, в той час як покупець надає свої товари або послуги на рівні роздрібної торгівлі і не є конкуруючим підприємством на рівні торгівлі, на якому він набуває послуг відповідно до Договору.
7. Цей Регламент не застосовують до вертикальних угод, предмет яких підпадає під дію будь-якого іншого нормативного акту щодо блоку звільнення, якщо цим актом не передбачено інше.

Стаття 3

Поріг частки ринку

1. Винятки, передбачені в статті 2, застосовують за умови, що сфера дій постачальника не перевищує 30% відповідного ринку, на якому він продає товари або послуги відповідно до угоди, а сфера дій та участі покупця не перевищує 30% відповідного ринку, на якому він купує товари або послуги, передбачені угодою.
2. Для цілей пункту 1, коли в рамках багатосторонньої угоди компанія придбаває товари або послуги, які охоплюються угодою одного підприємства- учасника угоди, і продає такі товари або послуги іншої компанії, яка також є стороною угоди, то вилучення, передбачене в статті 2 застосовують, а частка ринку, що припадає на перші компанії, так само як покупця і його постачальника, повинні бути сумісні з часткою ринку, згаданою в цьому пункті.

Стаття 4

Обмеження, які спричиняють вилучення з блоку звільнення –

основні обмеження

Винятки, передбачені в статті 2 не застосовуються до вертикальних угод, які безпосередньо або опосередковано, окремо або в комбінації з іншими чинниками, під контролем сторін, мають за мету:

1. обмеження покупця для встановлення ціни продажу, не виключаючи на разі можливості для постачальника ввести максимальну ціну продажу або рекомендовану ціну продажу, за умови, що вони не призводять до фіксованої або мінімальної ціни продажу в результаті тиску, або заохочень з боку кожної із сторін;
2. обмеження території, або споживачів, до яких або від яких покупець – без шкоди обмежень для його комерційного підприємства – може продати товари або послуги в рамках угоди, за винятком:

• обмеження активних продаж, зорієнтованих на конкретний район або групу клієнтів виключно для постачальника або визначеного постачальником іншого покупця, де таке обмеження не завадить покупцеві продавати товари в рамках дії угоди,
• обмеження продаж для оптових покупців кінцевим користувачам;
• обмеження для дистриб’юторів, які працюють в системі селективного розподілу, продавати неавторизованим дистриб’юторам на території, на якій постачальник вирішив використовувати систему, а також

(іу) обмеження здатності покупця продавати компоненти, що постачаються йому для цілей вбудовування, для клієнтів, які будуть використовувати їх для цілей виробництва того ж типу товарів, що вироблені постачальником;

1. зниження можливостей роздрібних торговців, що працюють в системі селективного розподілу активних або пасивних продаж кінцевим споживачам, без шкоди для можливості забороняти діяльності дистриб’юторів, що працюють в місцях неавторизованих;

б) обмеження перехресних поставок між дистриб’юторами в селективній системі розподілу, у тому числі між дистриб’юторами, що діють на різних рівнях торгових оборотів;

е) обмеження, що узгоджені між постачальником компонентів і покупцем, який використовує їх, права постачальника продавати компоненти, запасні частини кінцевим користувачам чи ремонтникам або іншим постачальникам послуг не уповноваженим покупцем на ремонт або обслуговування своїх товарів.

Стаття 5

Виключені обмеження

1. Винятки, передбачені статтею 2, не поширюють на такі зобов’язання, що містяться у вертикальних угодах:
2. будь-які прямі або опосередковані зобов’язання не конкурувати, тривалість яких не визначена або перевищує п’ять років;
3. будь-які прямі або опосередковані зобов’язання, що забороняють виробництво, купівлю, продаж або перепродаж покупцем товарів після закінчення дії договору;
4. будь-які прямі або опосередковані зобов’язання, що забороняють продаж товарів конкуруючих постачальників через дистриб’юторів в селективній системі розподілу.

Зобов’язання не конкурувати, для визначених в пункті а) цілей, що за умовчанням поновлюються на строк більше п’яти років, вважається укладеним на невизначений строк.

2. Як відступ від підпункту а) пункту 1, не застосовується протягом п’яти років, до товарів або послуг, на які поширюється дія угоди, що продаються покупцем з приміщень і земельної ділянки, яка належить постачальнику або які постачальник наймає або орендує у третіх осіб, не пов’язаних з покупцем, за умови, що тривалість не конкурувати не перевищує строку заволодіння покупцем приміщеннями і землею.
3. Як відступ від підпункту Ь) пункту 2, винятки, передбачені статтею 2, поширюють на будь-які прямі або опосередковані зобов’язання для покупця, що забороняють виробництво, купівлю, продаж або перепродаж покупцем товарів чи послуг після закінчення терміну дії угоди, за умови, що дотримані такі умови:
4. зобов’язання відноситься до товарів або послуг, які конкурують з товарами або послугами, що охоплені угодою;
5. зобов’язання обмежені стосовно приміщень та земельних ділянок, в (на) яких покупець здійснює діяльність протягом терміну дії угоди;
6. зобов’язання необхідне для захисту ноу-хау переданого постачальником покупцеві;

б) час зобов’язання обмежено до одного року після закінчення терміну дії угоди.

Підпункту Ь) пункту 1 не виключає можливості введення обмеження, яке не обмежено у часі, на використання та розкриття ноу-хау, що неопубліковане.

Стаття 6

Незастосування цих Правил

Відповідно до статті 1а Регламенту № 19/65/ЕЕС Комісія з регулювання може визначити, що у випадку, коли паралельні мережі подібних вертикальних обмежень покривають більше 50% відповідного ринку, цей Регламент не поширюється на вертикальні угоди, що містять конкретні обмеження щодо цього ринку.

Стаття 7

Застосування порогу частку ринку

Для цілей застосування порогу ринкової частки, передбаченої статтею 3, діють на таких засадах:

1. частка ринку постачальників розраховують на підставі даних про ринкову вартість продажів і частки ринку покупця – на підставі даних про ціну придбання на ринку. Якщо дані про ринкову вартість продажу або ринкову вартість покупок відсутні, частка компанії на ринку може бути встановлена на підставі оцінки, що ґрунтується я на інший достовірної інформації ринку, в тому числі про обсяги продажів і придбань на ринку;
2. частка ринку розраховується на основі даних, що стосуються попереднього календарного року;
3. частка ринку постачальників повинна включати будь-які товари або послуги, що надаються у разі продажу вертикально зінтегрованих дистриб’юторів;

б) якщо частка ринку спочатку становить не більше 30%, але потім підніметься, не перевищуючи 35%, вилучення, передбачене в статті 2 застосовують протягом двох календарних років, наступних за роком, в якому 30%-ний поріг був перевищений вперше;

е) якщо частка ринку спочатку не більше 30%, але потім піднімається вище 35%, вилучення, передбачене в статті 2 застосовують протягом одного календарного року, наступного за роком, у якому 35%-ний поріг був перевищений вперше;

і”) пільги, що витікають з підпунктів б) і е), не можуть тривати більше двох поточних календарних років;

• ) ринкова частка компаній, зазначених у абзаці другому підпункту е) пункту 2 статті 1, розраховують в рівних пропорціях кожному підприємству, яке має права або повноваження, перелічені в абзаці другому підпункту а) пункту 2 статті 1.

Стаття 8

Застосування порогу з обороту

1. Для цілей розрахунку загального річного обороту за змістом пункту 2 статті 2 сумують оборот, досягнутий у попередній фінансовий рік стороною вертикальної угоди, і оборот досягнутий з урахуванням пов’язаних зобов’язаннями щодо всіх товарів і послуг, за винятком податків та інших зборів. Для цих цілей, в розрахунок не беруть угоди між учасниками вертикальних угод, що пов’язані з іншими асоційованими компаніями.

2 Винятки, передбачені статтею 2, продовжують застосовувати, якщо протягом будь-якого періоду за два фінансових роки поспіль, загальний річний оборот перевищує поріг не більш як на 10%.

Стаття 9

Перехідний період

Заборону, передбачену пунктом 1 статті 101 Договору не застосовують в період з 1 червня 2010 року по 31 травня 2011 року стосовно угод, чинних з 31 травня 2010 року, які не задовольняють умовам звільнення, передбачених в цьому Регламенті, але які від 31 травня 2010 року, виконують умови звільнення, передбачені в Регламенті (ЄС) № 2790/1999.

Стаття 10 Термін дії

Цей Регламент набирає чинності 1 червня 2010 року

Від Комісії Жозе Мануель Баррозу

[1]    OJ 36 6.3.1965, стор 533^

(*) Починаючи з 1 грудня 2009 р., стаття 81 Договору ЄС замінена статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу. Зміст цих двох положень є по суті ідентичними. Для цілей цього Регламенту, посилання на статтю 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, зрозуміло де це доречно, є посиланням на сферу дії статті 81 Договору про ЄС.

[2]    OJ L 336, 29.12.1999, стор 21

Роздрібний продавець – примітка перекл.