Кларісе Ліспектор «Час зірки»
Література магічного реалізму, як прийнято вважати, почалася саме з Латинської Америки та історій Маркеса. Кларісе Ліспектор – бразильська письменниця, яку в нас, на жаль, дуже мало знають. Нарешті, у 2016 році «Видавництво Анетти Антоненко» видало її роман «Час зірки» українською. Історія, як говорить анотація, про звичайну сіру мишку: бідну дівчину з Ріо, котра працює друкаркою, закохана в хлопця, котрому вона нелюба, і котра нічого особливого від життя не чекає. Однак ця книга заворожує й не відпускає до самого кінця, тому що Макабеа (отаке дивне ім’я в цієї непомітної дівчини), як маленьке нетямуще звірятко, хоч і не сподівається нічого кращого для себе, однак уміє бути щасливою з тих маленьких радощів, що їй трапляються. Для неї реклама по радіо звучить як чари, адже там розповідають про стільки надзвичайних, цікавих речей, більшість із яких вона не може собі уявити.
Найцікавіше в книзі не те, про що вона, а саме як вона написана. Тому що тут від самісінького початку присутній автор: він представляється, довго перепрошує, що йому доведеться розповісти таку історію, але він змушений, він розповідає її передісторію, та і взагалі під час оповіді часто перебиває сам себе коментарями й роздумами стосовного того, як повинні розвиватися події. У результаті, читач потрапляє у вир справжньої книжкової магії – процесу оживання книги та її персонажів.
Карлос Руїс Сафон «Тінь вітру»
Книжкова магія – особливий вид чарів, і саме під їхню дію ви потрапите, якщо зануритеся в захопливу історію з роману іспанського автора Карлоса Руїса Сафона «Тінь вітру». Для початку вас запросять до таємного сховища книг, про яке не повинна знати жодна душа, а потім ви потрапите у вихор подій із пошуку загадкового автора унікальної книги. Магічна атмосфера Барселони заворожує, тут вирує пристрасть, персонажі закохуються, зраджують і втрачають надію. Химерне переплетення доль і випадковостей робить сюжет надзвичайно захопливим, відірватися від книги немає жодної можливості.
«Тінь вітру» – лише перша частина тетралогії «Цвинтаря забутих книг». І незважаючи на те, що історії не надто пов’язані між собою сюжетно, варто прочитати їх усі, щоб сповна насолодитися книжковою магією в незабутній Барселоні.
Горан Петрович «Крамничка “З легкої руки”»
Ще одна історія, котра дає можливість у прямому сенсі зануритися в книгу – роман сербського письменника Горана Петровича «Крамничка “З легкої руки”», котра нещодавно вийшла українською у видавництві «Комора». Молодий редактор Адам Лозанич отримує для правки дивний роман, у якому майже немає сюжету, зате є розлогі й пишні описи заміської вілли. Не надто палаючи бажанням марно витрачати час на дурну роботу, Адам усе ж береться до редагування… і провалюється в текст. Він у буквальному сенсі опиняється в розповіді, де знайомиться з іншими читачами, досліджує текст із різних боків, знаходить приховані цікавинки історії й навіть закохується.
«Крамничка “З легкої руки”» дарує незабутню можливість відчути текст як річ і місце, у якому можна заховатися від сірої й надокучливої буденності.
Харукі Муракамі «Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі»
Японець Муракамі давно відомий своїм містицизмом та героями, котрі полюбляють роздуми й рефлексії. Магія в історії про Цкуру Тадзакі починається вже з того, що всі четверо його найкращих друзів мають кольори (хай лише в імені), а от він – ні. Й одного дня друзі без попередження викреслюють його зі свого гурту. Цкуру ледь не помирає з туги, але якось таки виборсується з депресії, хоч, як він каже, це вже зовсім інший Цкуру, ніж був раніше. А за 16 років він зустріне жінку, котра спонукатиме його таки розплутати цю загадкову історію і зрозуміти, що сталося.
Муракамі завжди полюбляє заплутані сюжети, у яких дійсність дуже тісно переплітається зі сновидіннями й чарами. Що тут є справжнім, а що – лише витвором уяви, що прийшло з іншого світу, а що – галюцинація, ніколи не можна сказати напевно. Духи ходять за нами назирці, однак якщо бути пильним, можна захистити себе і близьких і не втрапити до рук злих гномів.
Борис Віан «Серцедер»
Фантасмагорична реальність «Серцедера», на перший погляд, здається цілком абсурдною. Тут ростуть пурпурові трубчасті трави, домашні тварини їздять автостопом, у селі продають старих на ярмарку, церква нагадує яйце, а місцевий кюре облаштовує бізнес разом із дияволом. У цю дивну місцину приїздить Жакмор – молодий психіатр, котрий хоче знайти собі піддослідного для повного психоаналізу, щоби наповнитися – адже він порожній, так написано в його картці. Жакмор допомагає під час народження трійнят та так і залишається жити в будинку з їхніми батьками. Поступово дійсність поглинає його, проте Жакмор опирається, як може. Чи вийде це в нього, історія не розкриває, вирішувати це потрібно читачеві.
Книги Бориса Віана завжди сповнені химерних подробиць і змішування жанрів: сюрреалізм, абсурд і магічний реалізм. Однак яким би дивним не здавався сюжет, розгадати його не так складно: усе це – дуже вміла, тонка й гірка сатира на суспільство. Книга вийшла у видавництві «Вавилонська бібліотека», і це перше видання Віана українською. Ілюстрації й загальне оформлення книги додають химерності історії та ідеально до неї пасують.
Ніл Ґейман «Обережно, тригери!»
Не можна просто так узяти і зробити добірку новинок магічного реалізму без Ніла Ґеймана. «Обережно, тригери!» – збірка оповідань, де знайдуться історії на всі смаки: про подорожі в часі й чудовиськ, детективи в стилі Шерлока Холмса (і про нього) і містичні оповідки про монстрів, романтичні історії про кохання й моторошні історії про зникнення. А головне – у кожній із них є дрібка магії, часом непомітна, часом дуже відчутна, але є завжди. Адже життя – це теж магія.
Збірку випустило видавництво «КМ-Букс», продовжуючи хорошу традицію видання Ґеймана українською. Будьте обережні: сам автор попереджає, що ці історії можуть зачепити щось у вашій душі, що позбавить вас спокою на певний час. Однак можете бути впевненими в одному на 100%: нудьгувати точно не доведеться, адже це Ніл Ґейман!
Ісабель Альєнде «Оповідки Еви Луни»
Наостанок – збірка оповідань. Ісабель Альєнде – чилійська письменниця, і її історії – запрошення познайомитися з цією загадковою країною. В «Оповідках Еви Луни» немає головного героя, який, власне, розповідає історії, він весь час за лаштунками, проте під час читання не покидає відчуття, що вам ці історії розповідає давня знайома вашої бабусі, розповідає про те, що було в часи її молодості. Тут знайдуться історії, де торгують словами, а слова ці творять магію. Тут будуть історії про невидимих індіанців і будинки, що загубилися в сельві. Старенькі бабусі ставатимуть янголами і приходитимуть у снах, щоб розповісти про своє життя, а молоді дівчата викриватимуть старих скнар.
«Оповідки Еви Луни» – ще одна книга від «Видавництва Анетти Антоненко», і хоч побачила світ українською вона ще у 2016 році, її сміливо можна також віднести до новинок, адже рекомендувати її можна майже безкінечно. Історії ці легкі й чарівні, розказані гарною образною мовою, вони вселяють радість і віру в те, що магія – так, вона в кожній дрібничці навколо.