Чи може ціна в договорі між резидентами бути прив’язана до іноземної валюти?

Положення чинного Закону про валюту хоч і передбачають обов’язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків між резидентами, проте не містять заборони щодо визначення грошового еквівалента зобов’язань в іноземній валюті.

Утім, так було і раніше. Коригування оплати за товар, в основі якого лежить зміна курсової різниці (тут мається на увазі зміна курсу гривні стосовно певної іноземної валюти), прямо не заборонене і не суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору (ст. 627 ЦКУ) та вільного встановлення у договорі ціни як його умови (ст. 632 ЦКУ).

ВСУ — про законність встановлення ціни у валютному еквіваленті

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов’язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквівалента зобов’язань в іноземній валюті.

Отже, коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонене та не суперечить чинному законодавству України.

Постанова ВСУ від 07.10.2014 р. у справі №3-133гс14.