ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 12.03.2015 р. N 5780/5/99-99-23-05-16
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” (далі – Закон N 71), яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
З урахуванням змін, внесених до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) Законом N 71, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджується поетапно (пункт 35 підрозділу 2 розділу XX Кодексу):
з 1 січня до 1 липня 2015 року (або до дати, визначеної в окремому рішенні Верховної Ради України про скорочення терміну перехідного періоду відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону N 71) – у тестовому режимі;
з 1 липня 2015 року – на постійній основі.
Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 2001 розділу V Кодексу.
Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 569 “Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість”.
Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі – електронний рахунок) – це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.
Відповідно до пункту 2001.5 статті 2001 Кодексу кошти з електронного рахунка платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до:
державного бюджету;
на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами – суб’єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 Кодексу (далі – спецрежим), для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Кодексу (далі – спеціальні рахунки);
на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов’язань.
Протягом дії системи електронного адміністрування ПДВ у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з ПДВ.
З 1 липня 2015 року (або з дати, визначеної в окремому рішенні Верховної Ради України про скорочення перехідного періоду) на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Кодексу та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування.
Поповнення електронного рахунка платника ПДВ за рахунок інших джерел, наприклад, з поточних рахунків інших осіб, не передбачено.
Кошти з електронного рахунка платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі до бюджету та/або на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами – суб’єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 Кодексу, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Кодексу. Таке перерахування коштів здійснюється на підставі реєстрів платників ПДВ, які автоматично формуються ДФС та надсилаються Казначейству.
Таким чином, електронні рахунки відкриваються лише для платників податку на додану вартість, кошти з таких рахунків перераховуються до державного бюджету в рахунок погашення податкових зобов’язань з ПДВ або на спеціальні рахунки та можуть бути джерелом погашення податкового боргу лише з ПДВ відповідно до пункту 87.1 статті 87 Кодексу. Крім того, платник податків не має права самостійно розпоряджатися коштами, які знаходяться на такому рахунку.
Водночас Законом України “Про виконавче провадження” передбачено право державного виконавця накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах.
Відповідно до статті 52 Закону України “Про виконавче провадження” стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт.
Однак на сьогодні мають місце випадки, коли державними виконавцями направляються до Казначейства платіжні вимоги про стягнення всіх видів заборгованостей з електронних рахунків, на підставі рішення суду та постанови про арешт коштів на таких рахунках платників податків.
Зазначене призведе до неможливості сплати платниками податкових зобов’язань з податку на додану вартість до бюджету, а також до можливості стягнення коштів, що зараховані на такі рахунки, в рахунок погашення інших заборгованостей платників, що суперечить пункту 87.1 статті 87 Кодексу.
Виникнення таких правових колізій у законодавстві потребує внесення відповідних змін до нормативно-правових актів, якими регламентовано питання накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках платників податків, та механізми примусового виконання рішень про стягнення коштів з таких рахунків.
Враховуючи викладене, Державна фіскальна служба України разом з Державною казначейською службою України просить утриматися від направлення платіжних вимог та постанов про арешт коштів на електронних рахунках суб’єктів господарювання до внесення відповідних змін до нормативно-правових актів, а також розглянути питання можливого відкликання раніше направлених до Казначейства платіжних вимог про стягнення коштів та постанов про арешт коштів на таких рахунках.
В. о. Голови Державної фіскальної служби України М. Мокляк
Голова Державної
казначейської служби України
