Згідно із п. 202.1ст. 202 ПКУ звітним (податковим) періодом з ПДВ є календарний місяць, а у випадках, особливо визначених ПКУ, календарний квартал.
Відповідно до п. 49.18 ст. 49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема:
- календарному місяцю – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
- календарному кварталу або календарному півріччю – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Квартальний податковий період можуть вибрати платники податку, які сплачують єдиний податок (п. 202.2 ст. 202 ПКУ).
У разі обрання квартального звітного (податкового) періоду платник ПДВ, який сплачує єдиний податок, разом з декларацією по ПДВ за останній звітний (податковий) період календарного року подає до контролюючого органу заяву про вибір квартального звітного (податкового) періоду за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21.
Якщо платник податку разом із декларацією по ПДВ за наслідками останнього звітного (податкового) періоду календарного року таку заяву не подав, то він зобов’язаний з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року застосовувати місячний звітний (податковий) період.
Звертаємо увагу, що платник податків зобов’язаний подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню (п. 49.2 ст.49 ПКУ).
Тобто, при наявності від’ємного значення об’єкту оподаткування в декларації по ПДВ та зареєстрованих податкових накладних від постачальників товарів (робіт, послуг), подання декларації по ПДВ є обов’язковим.
Неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п. 120.1 ст. 120 ПКУ).
Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена ст. 126 ПКУ, згідно якої, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом встановленого строку, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.
При цьому, відповідно до п. 200 1.5. ст. 200 1 ПКУ сплата задекларованих сум податку на додану вартість (в тому числі по уточнюючих деклараціях) здійснюється на рахунок у системі електронного адміністрування податку, а сплата самостійно донарахованих штрафних санкцій, сплата податкових зобов’язань і штрафних санкцій, нарахованих за рішенням контролюючого органу, та сплата пені проводиться з поточного рахунку платника податку до відповідного бюджету.
