У податковому обліку мінімально допустимий строк амортизації безоплатно отриманого основного засобу, що був у використанні, встановлюється підприємством самостійно при зарахуванні на баланс, але він не може бути меншим за мінімально допустимі строки, визначені Податковим кодексом.
Амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (п.п. 14.1.3 ст. 14 Податкового кодексу).
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (п. 23 П(С) БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 № 92).
Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного:
– у разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені п.п. 138.3.3 ст. 138 ПКУ.
– у разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені п.п. 138.3.3 ст. 138 ПКУ, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку ( п.п. 138.3.3 ст. 138 ПКУ).
Отже, платник податку на прибуток, який при визначенні об’єкта оподаткування враховує різниці, у податковому обліку мінімально допустимий строк амортизації безоплатно отриманого основного засобу, що був у використанні, встановлює у розпорядчому акті при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але він не може бути меншим за мінімально допустимі строки визначені п.п. 138.3.3 ст. 138 Податкового кодексу.
