16 січня Верховна Рада ухвалила в цілому законопроекти №1209-1 і №1210, які одні називають диктаторськими для бізнесу, тоді як інші законами про деофшоризацію.
Втім, зазначені законопроекти є настільки масштабними за обсягом, що експерти ще довго розкладатимуть по поличках закладені в них «плюси» і «мінуси». Сама ж процедура розгляду законопроектів викликає низку запитань і може поставити під сумнів легітимність ухвалених рішень.
Почнемо з простого. Відповідно до статті 89 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить Президенту України, народним депутатам, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Кабінет Міністрів України має виключне право на внесення проекту закону про Державний бюджет України. А проект закону про надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України вносить Президент України або Кабінет Міністрів України. Це вичерпний перелік.
Водночас статтею 116 Закону про регламент передбачено, що після дня прийняття законопроекту за основу, пропозиції і поправки до законопроекту, який готується до другого читання, вносяться в 14-денний строк і можуть вноситися лише до того тексту законопроекту (розділів, глав, статей, їх частин, пунктів, підпунктів, абзаців, речень), який прийнятий Верховною Радою за основу.
Законопроекти, про які мова в цьому матеріалі, – №1209-1 і №1210 – було прийнято 3 грудня 2019 р., тобто народні депутати могли подавати пропозиції і поправки до них до 17 грудня 2019 р. включно. Далі тривало обговорення цих пропозицій і поправок на робочих групах.
А от у день розгляду в комітеті законопроектів до другого читання 13 січня 2020 р. народні депутати — члени комітету та їх помічники, отримавши порівняльні таблиці до законопроекту №1209-1 на 94 сторінках і до законопроекту №1210 на 1089 сторінках зранку (підкреслю: в день розгляду законопроектів на засіданні профільного комітету!), були здивовані, побачивши, що окремі поправки до обох документів були подані Комітетом з питань фінансів, податкової та митної політики. При цьому до №1209-1 таких поправок було внесено 13 із 141 (9% від загальної кількості), а до №1210 – 116 із 2219 (5% від загальної кількості). Тобто не зареєстровані у встановленому порядку і строки чиїсь пропозиції, але, звісно, включені в таблицю за «допомогою» голови комітету!!!
При розгляді законопроектів як на засіданні комітету, так і в сесійній залі я звернула увагу на відсутність такого суб’єкта законодавчої ініціативи, як комітет, на що почула доволі цікаву відповідь голови комітету (цей діалог зафіксовано у стенограмі і розміщено на сайті Верховної Ради в розділі «Стенограми пленарних засідань» від 16 січня 2010 р., засідання 56): «15 стаття, частина третя, Закону про комітети дає можливість комітету вносити свої поправки при розгляді законопроекту. Ми використовуємо цю норму як її використовували всі попередні скликання. Тому давайте притримуватись Регламенту».
Так, давайте дотримуватися Регламенту, тим більше, що в статті 15 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» йдеться про інше, а саме: Комітет при здійсненні законопроектної функції має право «4) вносити пропозиції і поправки під час розгляду на своєму засіданні проекту закону чи іншого акту Верховної Ради України». Тобто під час обговорення внесених в установленому порядку і строки пропозицій може виникнути необхідність сформулювати власне рішення комітету з цього питання або з пов’язаних з ним.
Натомість під час засідання комітету поправки від неіснуючого суб’єкта законодавчої ініціативи, як Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики, було вже сформульовано і викладено на папері як очевидний факт і ряд з цих поправок ще до початку засідання комітету значилися в таблиці як враховані комітетом.
Очевидним є й інший факт: у день голосування в парламенті народним депутатам роздали таблиці поправок до другого читання до законопроектів №1209-1 і №1210, де під тими ж самими номерами поправок як автор значився вже не комітет, а «народні депутати України – члени Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Гетманцев Д.О. (Реєстр.картка №245) та інші».
Яким же є предмет колективної творчості, що вийшов з-під пера такого суб’єкта законодавчої ініціативи? Це пропозиції, зокрема, до законопроекту №1210 щодо:
- можливості перегляду плану-графіка проведення перевірок у першому та другому кварталах року, тоді як зараз такий план-графік формується та оприлюднюється на сайті контролюючого органу раз на рік (поправка 910);
- визначення нової необхідної умови притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення — встановлення контролюючими органами вини особи (поправка 1197);
- підвищення ставки акцизного податку на скраплений газ (поправка 1900).
- встановлення нульової ставки акцизного податку для бензинів авіаційних та палива для реактивних двигунів при їх цільовому використанні на митній території України (поправка 1940).
Далеко не всі з так званих «комітетських» поправок були прийняті, частина з них має суто технічний характер, а от в окремих поправках прочитується небажання деяких моїх колег вкотре від власного імені лобіювати інтереси певних бенефіціарів. А крім того, чимало поправок не стосувалися положень законопроекту, прийнятих у першому читанні.
Попри те, що останнім часом порушеннями регламенту з боку монобільшості складно когось здивувати, до описаних мною маніпуляцій із законопроектами №1209-1 і №1210 не вдавалися навіть, як прийнято говорити, попередники попередників.
Складно також довести народним обранцям із числа нових, що не варто так відверто нехтувати нормами законодавства і грати в наперстки з регламентом, адже на кожну отруту є протиотрута, а на правопорушення – закон. У даному випадку – ст. 366 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання за службове підроблення. Такі порушення повинні стати підставою для звернення до правоохоронних органів.
Зважаючи на такі кричущі порушення, необхідно скасувати рішення Верховної Ради України про прийняття в другому читанні та в цілому як законів законопроектів №1209-1 і №1210 і не приймати таких рішень на майбутнє.
Ніна Южаніна
Політик, заслужений економіст України, народний депутат України IX-го скликання