Що відбувається, якщо банк визнають неплатоспроможним

Відповідно до ст. 76 Закону № 2121 банк зараховують до категорії неплатоспроможних за наявності таких обставин:
1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ,
після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;
2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, установленого законом та/або нормативно-правовими актами НБУ;
3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 % і більше своїх зобов’язань перед вкладниками та іншими
кредиторами;
4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам
вкладників чи інших кредиторів банку.
Нацбанк не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування внесків фізичних осіб (далі – Фонд) для вжиття ним заходів, передбачених Законом № 4452.
Зокрема, виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду, що має повне і виняткове право управляти банком (тимчасову адміністрацію).
Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними (ч. 3 ст. 36 Закону № 4452).

Під час тимчасової адміністраціїне здійснюється (ч. 5 ст. 36 Закону № 4452):
• задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (за винятком випадків, зазначених у ч. 6 ст. 36 Закону № 4452);
• примусове стягнення коштів і майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
• нарахування неустойки ( штрафів, пені), інших фінансових ( економічних) санкцій за невиконання або неналежне виконання
зобов’язань щодо сплати податків і зборів ( обов’язкових платежів), а також зобов’язань перед кредиторами, у тому числі не
застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань банку;
• зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів,
установленого Законом № 4452;
• нарахування відсотків за зобов’язаннями банку перед кредиторами.
Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків – шість місяців.
Зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця (п. 3.2 розділу ІІ Положення № 2).

Облік коштів у неплатоспроможному банку

Після запровадження у банку тимчасової адміністрації рух грошових коштів на поточному рахунку клієнта обмежується. У зв’язку з цим такі кошти на підставі п. 4 П(С)БУ 10 можуть бути кваліфіковані як сумнівна дебіторська заборгованість.
Це підтверджено Мінфіном улисті від 18.10.2010 р. № 31-34020-20-10/28202 . У ньому було запропоновано у випадку визнання підприємством заборгованості банку за коштами сумнівною, відобразити її суму за кредитом рахунку 31 “Рахунки в банках” і дебетом рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами”.

Стосовно обліку коштів, виражених в іноземній валюті, слід виходити з того, що клієнт уже не зможе одержати свої кошти власне в
іноземній валюті.

Зокрема, згідно з п. 4.22 розділу V Положення № 2 вимога, заявлена в іноземній валюті, уключається до реєстру вимог унаціональній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим НБУ на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Таким чином, заборгованість проблемного банку вже не є вираженою в іноземній валюті. На думку автора, в обліку її слід зафіксувати за курсом НБУ до іноземної валюти, що діє у першій половині того дня, в котрому вона визнається сумнівною заборгованістю (переводиться на субрахунок 377). Адже з цього моменту стає вже зрозуміло, що заборгованість не буде погашена в іноземній валюті, у зв’язку з чим курсові різниці в бухгалтерському обліку на неї не нараховують. Зазначені дії слід пояснити бухгалтерською довідкою.
Якщо вимоги клієнта по стягненню з банку заборгованості вважаються погашеними (внаслідок пропущення строку пред’явлення
вимог або недостатності майна банку), заборгованість банку списують. При цьому у випадку наявності резерву сумнівних боргів роблять кореспонденцію з рахунком 38 “Резерв сумнівних боргів”. Якщо ж резерву немає або його суми недостатньо, заборгованість включають у витрати кореспонденцією із субрахунком 944 “Сумнівні та безнадійні борги”.
Згідно з Інструкцією № 291 суму списаної дебіторської заборгованості обліковують на позабалансовому субрахунку 071 ” Списана дебіторська заборгованість” протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника.

У податковому обліку ті особи, які проводять коригування фінрезультату ( з річним доходом понад 20 млн. грн.), при списанні заборгованості банку повинні враховувати норми пп. 139.2.1 ПКУ. Відповідно до них фінансовий результат до оподатковування збільшують на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ, понад суму резерву сумнівних боргів (докладніше про це див. статтю “Сумнівна та безнадійна заборгованість в обліку: спільні моменти” .

І тут слід звернути увагу на такий нюанс. Якщо розмір сукупних вимог кредитора до боржника (банку) становить менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати (у 2015 році – 365400 грн.), така заборгованість визнається безнадійною за нормами абз. “ґ” пп. 14.1.11 ст. 14 ПКУ. При цьому вона може бути віднесена до безнадійної у разі, якщо відповідні заходи, передбачені законодавством України, вжиті кредитором, не призвели до її стягнення.
Тому якщо вимоги будуть вважатися погашеними через те, що клієнт пропустив строк пред’явлення вимог до банку, податківці, напевно, не дозволять віднести таку заборгованість на зменшення фінрезультату.

У ситуації, коли розмір сукупних вимог кредитора до боржника (банку) становить більше трьохсот мінімальних розмірів, і вона залишилася непогашеною внаслідок банкрутства боржника (банку), взагалі незрозуміло, чи можна таку заборгованість віднести до безнадійної, оскільки пп. 14.1.11 ПКУ вказаний випадок не зазначено . Тому з цього питання варто отримати індивідуальну податкову консультацію.
Ще одна проблема зі списанням безнадійної заборгованості пов’язана з тим, що в ПКУ не передбачене зменшення фінансового результату на повну суму заборгованості, що відповідає пп. 14.1.11 ПКУ (див. про це статтю “Сумнівна та безнадійна заборгованість в обліку: спільні моменти” .
Між тим із системного прочитання ПКУ випливає, що на суму зазначеної безнадійної заборгованості все-таки можна зменшити фінрезультат, але це потрібно підкріпити індивідуальною податковою консультацією.

ПРИКЛАД.
Умова:
Підприємство має на поточному рахунку в проблемному банку 30000 гривень і 1000 $. 15.10.2014 р. у банку було запроваджено
тимчасову адміністрацію, курс НБУ за станом на першу половину дня 15.10.2014 р. склав 12,951459 грн. за 1 $. 16.01.2015 р.
опубліковано повідомлення про ліквідацію банку. Підприємство подало вимогу до 16.02.2015 р., але заборгованість не була погашена внаслідок недостатності майна банку. Резерв сумнівної заборгованості не створювався.
Рішення:
Порядок відображення зазначеної операції розглянуто у таблиці.
Таблиця