Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізособа продовжує обліковуватися в контролюючих органах як фізособа – платник податків, яка отримувала доходи від здійснення підприємницької діяльності (підпункт 6 пункту 11.18 Порядку № 1588).
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання (підпункт 65.10.4 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до підпункту 97.4.3 ПКУ особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи – підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність є така фізична особа.
Крім того, згідно з частиною 4 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) у разі держреєстрації припинення підприємницької діяльності фізособа виконує обов’язки і несе відповідальність, передбачену для платника ЄСВ, у частині діяльності, яка здійснювалася ним як підприємцем.
Звертаємо увагу:
– податковий борг може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня його виникнення (стаття 102 ПКУ);
– строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та нарахованої пені не застосовується (частина 16 статті 25 Закону № 2464).
Тож підприємцеві доведеться погасити всі борги з податків, зборів (обов’язкових платежів) та єдиного внеску у встановлені законодавством строки.
А відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» право громадянина Україна на виїзд з України може бути тимчасово обмежено зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, – до виконання зобов’язань.
