Верховний Суд на офіційній вебсторінці опублікував огляд судової практики Верховного Суду щодо ключових правових позицій у сфері оподаткування та публічної фінансової політики. За кінець 2020 року –2021 рік було висловлено багато цікавих позицій, зокрема, про:
– міжнародне оподаткування:
спеціальні санкції, передбачені у випадках порушення вимог Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» або пов’язаних з ним законів України та в разі проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, зокрема, у разі неповернення виручки після спливу граничного строку, встановленого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», можуть бути застосовані Мінекономрозвитком за наявності позитивного рішення суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України. Мінекономрозвитку при застосуванні таких санкцій користується альтернативою щодо прийняття владного управлінського рішення на підставі наданого уповноваженим органом подання та долучених до нього документів, а також матеріалів, що містяться в розпорядженні Міністерства. Незастосування таких санкцій можливе в разі усунення суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності відповідних допущених порушень або надання доказів неможливості виконання рішення суду чи арбітражу (постанова від 10 березня 2021 року у справі № 826/12552/18);
у разі припинення зобов’язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, установлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог і складу учасників їхнього зарахування (постанова від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15);
виключення країни з Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, після здійснення платником податку протягом періоду контрольованих операцій, не є підставою для звільнення особи від обов’язку подати Звіт про контрольовані операції, здійснені в період, коли така країна перебувала в цьому Переліку, оскільки вказаний обов’язок виник у платника податку у зв’язку з учиненням у звітному періоді зазначених контрольованих операцій, які не перестають такими вважатися з настанням наведеної обставини, і мав бути виконаний за закінченням відповідного звітного року (постанова від 22 лютого 2021 року у справі № 826/12668/17);
– нарахування та сплату єдиного внеску:
факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, був підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в силу прямої дії пункту 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який забороняв притягнення до відповідальності за невиконання обов’язків платника єдиного внеску. Належним і достатнім способом захисту прав є саме визнання протиправною та скасування вимоги контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки). Наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії особі періоду відповідної роботи (постанова від 10 лютого 2021 року у справі № 805/3362/17-а);
строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги (постанова від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19);
– екологічний податок:
Податковий кодекс України встановлює обов’язок сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря метану, який належить до вуглеводнів і є забруднюючою речовиною згідно з додатком II Протоколу про регістри викидів і перенесення забруднювачів від 21 травня 2003 року (постанова від 25 лютого 2021 року у справі № 160/8128/18);
– оподатковуваний дохід:
мотиваційні (бонусні) виплати, отримані за дистриб’юторським договором, належать до винагороди за надання маркетингових послуг, які є об’єктом оподаткування ПДВ у розумінні пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України (постанова від 18 червня 2021 року у справі № 120/4866/18-а);
якщо кредитор (банк) здійснив анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми в розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку (постанова від 28 липня 2021 року у справі № 826/12872/17);
– установлення місцевих податків і зборів:
рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовими актами з питань оподаткування місцевими податками та зборами, які приймаються на підставі, за правилами і на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України й оприлюднюються в установленому цим Кодексом порядку. Указані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв’язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом і, зокрема, у 2017, 2018 роках (постанова від 10 грудня 2021 року у справі № 0940/2301/18);
– фінансову відповідальність:
штрафи, передбаченні статтею 265 Кодексу законів про працю України, є заходами фінансової відповідальності. Фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв’язку з порушенням принципу «Non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права (постанова від 22 грудня 2020 року у справі № 260/1743/19);
учасники податкових правовідносин спільно несуть обов’язок та відповідальність за погашення податкового боргу. Спільне виконання податкових зобов’язань всіма учасниками договору про спільну діяльність є подібним до принципу солідарної відповідальності, але метою такого забезпечення є виконання податкових зобов’язань, а не відповідальність за їх порушення (постанова від 28 вересня 2021 року у справі № 810/2406/18).
Детальніше з судовою практикою Верховного Суду щодо оподаткування та публічної фінансової політики можна ознайомитися в огляді.
