Обов’язок роботодавця — нараховувати і виплачувати працівникам заробітну плату не рідше ніж двічі на місяць (ст. 115 Кодексу законів про працю України; КЗпП). Та реалізувати цю вимогу закону виходить не у всіх, адже війна зупинила бізнес. Як наслідок — працівники втрачають системний заробіток. Але роботодавців непокоїть, чи існує ризик, що настане відповідальність за невиплату зарплати після нашої перемоги у війні.
Щоб розібратися у цій ситуації, розрізняйте поняття:
- компенсація за затримку виплати зарплати;
- несвоєчасна виплата зарплати.
Коли виплачують компенсацію за затримку виплати зарплати
Якщо роботодавець затримує зарплату, працівників захищає Закон № 2050. Він приписує, аби порушники виплачували працівникам не лише зарплату, а й компенсацію. Механізм її обчислення деталізує Порядок № 159. Виокремимо п’ять головних правил виплати компенсації.
1. Компенсацію виплачуйте, якщо затримали виплату на один і більше календарних місяців. Наприклад, зарплату за лютий 2022 року не виплатили вчасно у березні, а розрахувалися із працівниками лише у квітні. Тут простежується затримка виплати на один місяць — березень 2022-го. Якщо зарплату за лютий виплатили несвоєчасно, але в межах березня, компенсацію за затримку розраховувати не потрібно.
2. Компенсацію за невиплату зарплати зобов’язані виплачувати всі підприємства, установи та організації. Хоча у «древніх» нормативних документах не згадані ФОПи, на нашу думку, вони теж зобов’язані застосовувати цей механізм. Тож компенсацію мають виплачувати всі роботодавці.
3. Нараховуйте і виплачуйте компенсацію в тому місяці, в якому виплачуєте заборгованість із заробітної плати. Для обчислення компенсації в обліку має бути відображена зарплатна заборгованість.
4. Суму компенсації розраховуйте як добуток нарахованої, але не виплаченої працівникові зарплати за відповідний місяць після утримання податків та величини приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) за період невиплати доходу. Обчислена сума компенсації не входить до складу виплат, що їх включають до зарплати для забезпечення її мінімального розміру. Тобто суму компенсації нараховуйте понад мінзарплату — 6500 грн.
5. Компенсацію за невчасно виплачену зарплату відносьте до фонду додаткової заробітної плати та оподатковуйте як звичайну зарплату.
Тож, якщо нараховану за лютий зарплату не виплатили вчасно, проте розрахувалися з працівниками протягом березня, компенсацію не проводьте.
Чим загрожує несвоєчасна виплата зарплати
За мирного життя несвоєчасна виплата зарплати здебільшого загрожує:
- адмінкою — штраф на посадових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та ФОПів від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг), тобто 510—1700 грн (ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення);
- фінансовими санкціями — на підприємство у розмірі однієї мінзарплати, якщо порушите строки виплати зарплати не більше як за один місяць (абз. 9 ч. 2 ст. 265 КЗпП). Якщо затримали зарплату на строк понад один місяць, штраф збільшиться — трикратний розмір мінзарплати (абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП);
- кримінальною відповідальністю — штраф на керівника за безпідставну навмисну невиплату заробітної плати більше ніж за один календарний місяць від 500 до 1000 нмдг (8500—17 000 грн), або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Проте на період війни ці штрафи не працюють. Водночас не зникає обов’язок роботодавця виплатити працівникові усі зарплатні борги.
Чи врятує від штрафу воєнний стан
Торгово-промислова палата України (ТПП) офіційно підтвердила: війна із 24 лютого = форс-мажор. Тож якщо у суб’єкта підприємницької діяльності через війну зупинився бізнес, це свідчить про обставини непереборної сили. Але форс-мажор у силі, тільки коли він впливає на виконання конкретного зобов’язання. У контексті трудових відносин не зникає обов’язок роботодавця виплатити працівникам зарплату. Зробіть це пізніше, коли зникнуть обставини непереборної сили. Штрафних санкцій не буде ані на посадову особу, ані на підприємство.
Форс-мажор у трудових відносинах не є чимось новим. У цій ситуації вже є напрацьована судова практика. Наприклад, постанова Верховного Суду від 11.11.2015 у справі № 6-2159цс15.
Суть справи: працівник просив суд стягнути з роботодавця середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку та компенсацію моральної шкоди на вимогу статей 116 та 117 КЗпП. Звільнили працівника на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП у зв’язку зі скороченням штату.
ВС став на бік роботодавця і відмовив працівникові у стягненні середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку та компенсації за моральну шкоду. Аргумент суддів — підприємство розміщене в зоні проведення АТО й отримало сертифікат ТПП про визнання форс-мажорних обставин.
Позиція Мінекономіки
На сьогодні законодавство передбачає п’ять видів відповідальності: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, фінансова та кримінальна.
Однією з головних умов притягнення до кожного з наведених видів відповідальності є наявність вини особи в діях, що мають протиправний характер.
Якщо у зв’язку з воєнними діями відповідальна посадова особа не має фактичної можливості нараховувати заробітну плату у встановлені строки, її не можна притягнути до будь-якого із зазначених видів відповідальності.
Разом із тим відомство вважає, що роботодавці повинні вживати всіх можливих заходів, аби забезпечити реалізацію права працівників на своєчасне отримання заробітної плати (наприклад, шляхом переведення бухгалтерів на дистанційну роботу і забезпечення програмно-технічними засобами для ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності).
ДО ВІДОМА