Правопорушення у сфері БДР
Законодавець далі використовує поняття «правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», хоча в КпАП його не визначено. Ми виходимо з того, що відповідні статті, про які йдеться в коментованому законі, стосуються відповідальності за забезпечення безпеки дорожнього руху (далі — БДР).
Дата набрання чинності Законом
Загалом прийнято вважати, що зміни стосовно автоматичного фіксування порушень у сфері БДР набирають чинності з 7 листопада. Проте значна частина цих змін діє вже сьогодні. Набрання чинності деякими пунктами відстрочено до набрання чинності Законом «Про національну поліцію». Проте, визначаючи порядок набрання чинності окремими нормами Закону №596, законодавець, очевидно, припустився технічної помилки, зокрема щодо застосування розділових знаків і нумерації пунктів, унаслідок чого точно встановити, який пункт коли набирає чинності, — неможливо.
Штрафні бали
Штрафні бали — новий вид адмінстягнення, що накладається на громадян за правопорушення у сфері БДР, зафіксовані в автоматичному режимі, встановлені КпАП. Відповідно до ст. 27-1 КпАП, у разі фіксації правопорушення у сфері БДР в автоматичному режимі від загальної кількості балів громадянина, який вчинив правопорушення, віднімається кількість штрафних балів, передбачених відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. Згідно зі ст. 27, штраф за такі правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, може бути накладено на громадянина після використання ним згаданих балів. Наразі штрафні бали передбачені лише за зафіксовані в автоматичному режимі правопорушення, визначені ст. 122 КпАП (див. нижче).
На юридичних осіб, за якими зареєстровано ТЗ, система балів не поширюється.
Власник, у т. ч. юрособа-суб’єкт
У науці адміністративного права вже багато років точиться дискусія щодо необхідності визнання юридичних осіб суб’єктами адмінвідповідальності. Адже часто за якесь правопорушення, зокрема в сфері господарювання, до відповідальності притягуються одночасно і юридична особа (наприклад, на підставі ПКУ, КЗпП), і її посадові особи (на підставі КпАП). Така подвійна відповідальність збільшує навантаження як на бізнес, так і на державний апарат. Проте наразі реформи щодо відповідальності не відбулося.
Законодавець лише визначив, що за низку правопорушень відповідатиме не особа, яка їх вчинила, а особа, на яку зареєстровано транспортний засіб. А це може бути і юрособа.
Так, у КпАП змінено визначення суб’єкта адмінвідповідальності за ст. 122 — перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху; ст. 123 — порушення правил руху через залізничні переїзди.
Тепер статті містять примітки, згідно з якими в разі фіксування правопорушення в автоматичному режимі суб’єктом відповідальності є юридична або фізична особа, за якою зареєстровано ТЗ. Це стосується правопорушень у вигляді перевищення обмежень швидкості руху ТЗ, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки і стоянки, а також установленої для ТЗ заборони рухатися смугою для маршрутних ТЗ, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху (ст. 122) та правопорушення, передбаченого ст. 123.
Якщо зазначені правопорушення фіксуються не в автоматичному режимі, суб’єктом правопорушення, як і раніше, є особа, яка керувала ТЗ у момент його вчинення.
Конкретизація розмірів штрафів
У статтях, які передбачають адмінвідповідальність за правопорушення в сфері БДР, скасовано «вилку відповідальності» — тепер усі штрафи мають фіксовані розміри, що, очевидно, має на меті запобігання корупції.
Так, наприклад, якщо раніше за перевищення встановлених обмежень швидкості руху ТЗ більш ніж на 20 км/год. за ч. 1 ст. 122 передбачався штраф від 15 до 20 н. м. д. г., то тепер він становитиме 15 н. м. д. г. або 50 штрафних балів.
Докази з відеореєстратора
Змінами до ст. 251 КпАП передбачено віднесення до доказів у справі показань технічних приладів з функціями кінозйомки, відеозапису, у т. ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також тими, що працюють в автоматичному режимі. Відтепер дані відеореєстратора, встановленого в автомобілі порушника або свідків, мають бути використані як докази.
Для випадків автоматичного фіксування (якщо власник оспорюватиме в суді постанову) ці докази доведеться подавати вже під час оскарження, адже така постанова виноситься без участі власника.
Протокол не складатиметься
Згідно зі змінами до ст. 258 КпАП, протокол про адмінправопорушення не складається у справах, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції (а це значна кількість статей, передбачених ст. 222 КпАП), та щодо правопорушень у сфері БДР, зафіксованих в автоматичному режимі. У таких випадках одразу виноситься постанова.
Що має бути в постанові
Для правопорушень у сфері БДР розширено вимоги до змісту постанови про накладення адмінстягнення. Окрім цього, при автоматичному фіксуванні передбачено, що постанова повинна містити відомості про адресу веб-сайта в Інтернеті, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом ТЗ у момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Презумпція винуватості власника
Для власників ТЗ (осіб, на яких зареєстровано транспорт), по суті, запроваджено презумпцію винуватості за зафіксовані автоматикою порушення. Причому презумпція стосуватиметься і юридичних осіб, які за своєю природою вчинити адмінправопорушення не можуть. Певні випадки звільнення власників від відповідальності передбачені законом, проте, на наш погляд, вони є недостатніми.
Крім того, як нам видається, такі зміни порушують два важливі конституційні принципи: презумпцію невинуватості і право не давати пояснення чи показання щодо себе (про це йтиметься далі). Хоча, звичайно, лише Конституційний Суд може давати оцінку закону щодо його конституційності.
Звільнення від відповідальності
Річ у тім, що власники звільняються від відповідальності в порядку, передбаченому новою ст. 279-3 КпАП. А це лише дві підстави для звільнення. Перша — надання власником (особою, за якою ТЗ зареєстровано) інформації, що ТЗ вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать його ТЗ. У такому разі постанова щодо накладення стягнення скасовується.
Друга підстава зацікавить кожну юрособу, яка має власний або орендований транспорт. Звільнення особи від адмінвідповідальності застосовується тоді, коли особа, яка фактично керувала ТЗ на момент вчинення правопорушення, звернеться особисто або за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку до поліції з відповідною заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. Тоді первинна постанова скасовується і виноситься нова — щодо такої особи. Але за законом таке звернення має відбутися протягом 14 днів з дня отримання постанови. Окрім цього, порядок звернення до поліції з цих питань має визначити Кабмін.
Щоб сплатив сам водій, а не підприємство
Таким чином, якщо водій підприємства вчиняє адмінправопорушення у сфері БДР, зафіксоване в автоматичному режимі, постанова буде винесена щодо підприємства, за яким зареєстровано ТЗ. Для того щоб не підприємство, а саме водій сплатив штраф, він повинен особисто звернутися до поліції з відповідною заявою.
Конституція України в ст. 63 гарантує право особи відмовитися давати пояснення чи показання щодо себе. Тож роботодавець не може офіційно змусити працівника піти в поліцію і написати заяву про визнання своєї вини.
Отже, доведеться або робити це неофіційно, звичайно, з дотриманням вимог закону, або сплачувати штраф саме підприємству, за яким зареєстровано транспортний засіб.
Так, якщо працівник (водій) самостійно не заявляє поліції про вчинення цього правопорушення саме ним, то відповідати за нього має саме підприємство, за яким зареєстровано ТЗ, — адже правило щодо звільнення від відповідальності не діє.
Чи можна стягнути з працівника?
Якщо штраф сплачено підприємством, його можна вважати завданою підприємству шкодою. Така шкода може бути стягнена з працівника в порядку, визначеному КЗпП для відшкодування завданої шкоди (глава ІХ КЗпП).
Основними принципами матеріальної відповідальності є можливість стягнення завданої шкоди в межах середньомісячного заробітку за наказом чи розпорядженням керівника, що має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівника (ст. 136 КЗпП).
У будь-якому разі підприємствам слід підвищити вимоги до фіксування фактів використання автомобілів працівниками. Там, де автомобілі використовуються різними особами (а таке часто буває), треба запровадити систему докладного фіксування доступу (дорожні листи, журнали реєстрації видачі ключів від авто, інші прийняті внутрішніми правилами документи). До речі, це в інтересах і самих працівників.
Слід продумати систему інформування працівників про винесення постанов щодо порушення в той час, коли вони керували службовим ТЗ. Якщо працівник не повідомляє поліцію про те, що він вчинив це правопорушення, підприємство може в зазначений строк видати наказ про стягнення відповідного штрафу із зарплати.
Інформування через SMS та e-mail
Цікаво, що згідно зі ст. 279-4 КпАП запроваджуватиметься інформування власників авто на їхні звернення через СМС або засобами електронного зв’язку про фіксування щодо їхніх ТЗ правопорушень в автоматичному режимі. Тому згодом підприємствам із великими автогосподарствами можна буде офіційно організувати електронну взаємодію з поліцією з цього питання. Щоправда, чи буде таке інформування безкоштовним, із закону не випливає.
У цьому будуть зацікавлені і власники автотранспорту, які «продали» його за довіреністю. Адже водії такого транспорту можуть накопичити великі штрафи, що може створити власнику великі проблеми. Водночас при швидкій сплаті штрафу його сума може бути зменшена на 50%.
Пільги зі сплати штрафу
Законодавець заохочує «порушників»-власників сплачувати штрафи вчасно. Статтею 300-1 КпАП передбачено, що в разі сплати фізичною або юридичною особою 50% розміру штрафу протягом 5 банківських днів з дня вручення постанови про накладення адмінстягнення за правопорушення у сфері БДР, зафіксовані в автоматичному режимі, така постанова вважається виконаною. А в разі несплати штрафу протягом 30 днів з дня вручення постанови — стягуватиметься пеня в подвійному розмірі штрафу. Тобто, по суті, сума, яку необхідно сплатити, збільшується в 6 разів: з 50% розміру штрафу до 300%! Щоправда, це стосується лише правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі.
«З дня вручення» — означає, на нашу думку, що день вручення, якщо він є банківським днем, враховується. Тому може мати значення час одержання постанови: вранці чи ввечері.
Згадані правила ст. 300-1 передбачають зупинення 5-денного строку в разі оскарження постанови (тому оскаржувати постанову слід дуже швидко).
Не прописано і продовження строку для випадків, коли інша особа звертається до поліції щодо вчинення нею адмінправопорушення. Тому для мінімізації розмірів штрафу може бути доцільно сплачувати штраф юрособам протягом 5 днів, із наступним стягненням з працівника.
Стягнення штрафу на місці
Згідно зі ст. 309 КпАП, штраф за правопорушення в сфері БДР може стягуватися на місці. Це стосується і правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі. Штраф на місці незалежно від розміру може стягуватися лише із застосуванням безготівкових платіжних пристроїв.
Якщо ТЗ в оренді
Нова ст. 14-2 КпАП передбачає: у разі коли право володіння та користування ТЗ було передано іншій особі за договором найму (оренди), лізингу, прокату або на іншій підставі відповідно до закону чи договору, адмінвідповідальність за правопорушення у сфері БДР, зафіксовані в автоматичному режимі, несе особа, яка володіє та користується таким ТЗ.
Тобто відповідальність несе орендар, лізингоодержувач тощо. Щоправда, передбачивши це, законодавець не відніс наявність договору оренди до підстав звільнення від відповідальності особи, на яку зареєстровано ТЗ. Тож діятимуть лише згадані дві підстави. А по суті — одна: особа, що керувала ТЗ, мусить сама звернутися до поліції і зробити це протягом 14 днів з дня отримання постанови особою, на яку зареєстровано ТЗ.
Отже, у разі оренди ТЗ юридичною особою у фізичної не виключені випадки, коли водії юрособи порушать ПДР, а штрафні бали або штраф в автоматичному режимі будуть застосовані до власника. І звільнення його від відповідальності залежатиме від дій орендаря та його водіїв.
Тому відповідні механізми сплати штрафу та їх відшкодування доцільно прописувати в договорах оренди, а до вже чинних внести зміни.
Оскарження постанови
Згідно зі ст. 288 КпАП, постанову про правопорушення у сфері БДР може бути оскаржено до органу вищого рівня (посадової особи вищого рівня) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в порядку, визначеному КАС (за місцезнаходженням позивача).
Згадані постанови можуть бути оскаржені протягом 10 днів з дня вручення постанови (ст. 289 КпАП).
Постанова за ці порушення, зафіксовані в автоматичному режимі, згідно зі ст. 291 КпАП, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні.
В умовах нового законодавства є проблеми щодо встановлення складу правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі (наприклад, у частині вини). Очевидно, суб’єкт притягуватиметься до відповідальності без доведення вини. Однак вона не може не братися до уваги, адже орган, що розглядає справу, мусить враховувати, чи могла і повинна була особа знати, приміром, про обмеження швидкості на місці встановлення камери (чи були дорожні знаки встановлені правомірно, чи видно їх із дороги тощо). А з’ясувати це без участі особи, що притягується, — неможливо. Тому за наявності сумнівів відповідні докази мають надаватися вже при оскарженні постанови.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор
