Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону України №4160 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів», пропонується ввести до законодавства України норми укладення корпоративних договорів з метою впровадження світового досвіду щодо удосконалення механізмів корпоративного управління в акціонерних товариствах (далі – АТ) та товариствах з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) щодо договорів про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю та договорів між акціонерами, що створить можливість ефективно задіяти механізм управління та прийняття внутрішніх рішень, шляхом укладення акціонерами (учасниками) корпоративних угод.
Але насправді, вирішення питання правового врегулювання відносин між акціонерами у АТ та учасниками у ТОВ вже значно затягнулося. Так, наприклад, у Російській Федерації дане питання було вирішене ще у 2014 році включенням до Цивільного кодексу РФ статті 67.2 про корпоративний договір, яка набрала чинності 01 вересня 2014 року.
За запропонованим проектом має бути доповнено перелік законодавчих актів: Цивільний кодекс України, Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про акціонерні товариства».
Поняття «корпоративний договір» пропонується визначити у новій статті 117-1Цивільного кодексу Україні «Корпоративний договір».
Відповідно до зазначеної норми, два та більше (у тому числі всі) учасники (засновники) ТОВ або акціонери АТ мають право укласти між собою договір про реалізацію своїх корпоративних прав (корпоративний договір), відповідно до якого вони зобов’язуються реалізовувати ці права у спосіб, передбачений таким договором, або утриматися (відмовитися) від їх реалізації, в тому числі голосувати у спосіб, передбачений таким договором, на загальних зборах учасників (акціонерів) товариства, узгоджено вчиняти інші дії, пов’язані з управлінням товариством, придбавати або відчужувати частки в його статутному капіталі (акції) за певною ціною чи за умови настання визначених у договорі обставин, або утримуватися від відчуження часток (акцій) до настання визначених у договорі обставин.
Для порівняння: відповідно до статті 67.2 Цивільного кодексу РФ: «участники хозяйственного общества или некоторые из них вправе заключить между собой корпоративный договор об осуществлении своих корпоративных прав (договор об осуществлении прав участников общества с ограниченной ответственностью, акционерное соглашение), в соответствии с которым они обязуются осуществлять эти права определенным образом или воздерживаться (отказаться) от их осуществления, в том числе голосовать определённым образом на общем собрании участников общества, согласованно осуществлять иные действия по управлению обществом, приобретать или отчуждать доли в его уставном капитале (акции) по определённой цене или при наступлении определённых обстоятельств либо воздерживаться от отчуждения долей (акций) до наступления определённых обстоятельств».
Отже, метою нововведення є бажання запровадити такий механізм, через який управління та прийняття внутрішніх рішень в акціонерному товаристві або товаристві з обмеженою відповідальністю буде простим і ефективним.
Поняття «корпоративний договір» в Україні вже існує давно, ще з моменту прийняття Закону України «Про господарські товариства», але тільки в неофіційному застосуванні. З розвитком корпоративних відносин в України як таких їх учасники вже пристосувалися до звичаїв в управлінні та прийнятті рішень в АТ та ТОВ не через письмові домовленості, а на понятійних усних домовленостях. Але такі домовленості мали свої негативні наслідки, оскільки дуже часто усні домовленості не виконувалися, а інші учасники дізнавалися про це в останню мить. До того ж, порушник домовленостей не мав нести будь-які санкції за таке порушення.
Зараз же ситуація зовсім інша. Учасники корпоративного договору за порушення його умов можуть встановити певну міру «покарання» у грошовому еквіваленті, яка може бути значною для порушника і таким чином зупинить його на стадії приготування до порушення.
По суті корпоративний договір дуже схожий з коаліційною угодою, метою якої також є встановлення стабільності та послідовності у прийнятті найважливіших для держави рішень та ефективна професійна діяльність її учасників. Про це ж можна сказати і щодо учасників АТ і ТОВ. Їх головна мета – надефективне управління та діяльність.
Отже, можна виділити головні тези змін, які полягають в наступному:
Учасники ТОВ та АТ можуть домовитися про зобов’язання:
- реалізовувати свої права у конкретний спосіб;
- утриматися (відмовитися) від реалізації своїх прав;
- голосувати у спосіб, передбачений корпоративним договором на загальних зборах;
- узгоджено вчиняти інші дії, пов’язані з управлінням товариством;
- придбавати частки в статутному капіталі (акції) за певною ціною чи за умови настання визначених у договорі обставин;
- відчужувати частки в статутному капіталі (акції) за певною ціною чи за умови настання визначених у договорі обставин;
- утримуватися від відчуження часток (акцій) до настання визначених у договорі обставин.
У проекті зазначено, що корпоративний договір не може зобов’язувати його сторони голосувати згідно вказівок органів товариства, визначати структуру органів товариства та їх компетенцію.
Разом з тим, корпоративним договором може бути передбачено обов’язок його сторін проголосувати на загальних зборах учасників (акціонерів) товариства за включення до статуту товариства положень, які визначають структуру органів товариства та/або їх компетенцію, якщо відповідно до законодавства допускається зміна структури органів товариства та їх компетенції статутом товариства. Це означає, що учасник ТОВ в корпоративному договорі може заздалегідь погодитися голосувати на загальних зборах за нову структуру та компетенцію органів товариства.
Але корпоративний договір навряд чи може завчасно охопити всі питання майбутніх голосувань, тому, напевно, корпоративний договір, скоріш за все буде дуже часто змінюватися його учасниками напередодні таких голосувань.
Пропонується правило: інформація про зміст корпоративного договору, укладеного учасниками ТОВ або акціонерами приватного акціонерного товариства, не підлягає розкриттю і є конфіденційною.
Дуже цікавим є положення проекту про те, що порушення корпоративного договору не може бути підставою для визнання недійсними рішень органів товариства. Інакше кажучи, якщо на факт прийняття рішення вищого органу товариства вплинув голос порушника корпоративного договору, то таке рішення не може бути визнане недійсним.
Таке положення є досить спірним, оскільки підриває основну мету корпоративного договору, яка полягає у встановленні єдиного підходу або думки при прийнятті рішень.
Порівнюючи з Цивільним кодексом РФ, можна зазначити, що в ньому зазначено зовсім протилежне з цього приводу положення: «Нарушение корпоративного договора может являться основанием для признания недействительным решения органа хозяйственного общества по иску стороны этого договора при условии, что на момент принятия органом хозяйственного общества соответствующего решения сторонами корпоративного договора являлись все участники хозяйственного общества»(ч.6 ст.67.2 ГК РФ).
Якщо однією зі сторін корпоративного договору укладено угоду про відчуження корпоративних прав з порушенням умов корпоративного договору, то дана угода за позовом іншої сторони корпоративного договору може бути визнана судом недійсною, лише у випадку, якщо буде доведено, що інша сторона за угодою про відчуження корпоративних прав знала або повинна була знати про обмеження, передбачені корпоративним договором.
Дана норма не посилює значимість корпоративного договору, оскільки дозволяє стороні корпоративного договору легко ухилитися від його виконання, незважаючи на пряму в ньому заборону, та укласти угоду про відчуження корпоративних прав. У подальшому необхідно доказати, що інша сторона за угодою про відчуження корпоративних прав знала або повинна була знати про існуючі обмеження корпоративним договором. А зробити це буде дуже непросто, тим більше, якщо інша сторона була зацікавлена в придбанні корпоративних прав.
Крім того, законодавець запропонував визначити в положеннях про корпоративний договір можливість кредиторам товариства та іншим третім особам укладати договір з учасниками (акціонерами) товариства, за яким останні з метою забезпечення охоронюваного законом інтересу таких третіх осіб зобов’язуються реалізовувати свої корпоративні права у спосіб, передбачений таким договором, або утримуватися (відмовитися) від їх реалізації, в тому числі голосувати у спосіб, передбачений таким договором, на загальних зборах учасників (акціонерів) товариства, узгоджено вчиняти інші дії, пов’язані з управлінням товариством, придбавати або відчужувати частки в його статутному капіталі (акції) за певною ціною чи за умови настання визначених у договорі обставин, або утримуватися від відчуження часток (акцій) до настання визначених у договорі обставин. До зазначеного договору застосовуються загальні положення про корпоративний договір, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Таке положення також існує у статті 67.2 Цивільного кодексу РФ.
Взагалі майже 90 % положень статті 117-1 Цивільного кодексу України є тотожними положенням, передбаченим у статті 67.2 Цивільного кодексу РФ, що говорить про перейняття їх авторами проекту.
Не можна обійти поза увагою, що проектом передбачено доповнення статтею 51-1 Закону України «Про господарські товариства», яка за змістом не дуже відрізняється від статті 117-1 ЦК України.
Проект також торкнеться і Закону України «Про акціонерні товариства», який буде доповнено статтею 26-1, яка також містить тотожній зміст зі статтею 117-1 ЦК України, але з деякими особливостями.Характерною, наприклад, є встановлення обов’язку для особи, яка набула відповідно до договору між акціонерами право визначати варіант голосування на загальних зборах акціонерів за акціями товариства, повідомивши товариство про набуття такого права у випадку, якщо в результаті такого набуття ця особа самостійно або разом із своєю афілійованою особою, або особами прямо або опосередковано отримує можливість розпоряджатися більше ніж 10, 25, 50 або 75 відсотками голосів за розміщеними простими акціями товариства. При цьому, до дати надіслання такого повідомлення, особа має право визначати варіант голосування тільки за акціями, кількість яких не перевищує кількості акцій, що належали цій особі до надсилання такого повідомлення.
Форма корпоративного договору, визначена як виключна письмова, без додаткових вимог щодо нотаріального посвідчення, що, в свою чергу, може створити для деяких недобропорядних учасників, можливість заявляти про підробку їх підписів, чим самим, затягуючи час.
Але ж з іншої сторони, нелогічно б було встановлювати обов’язкове нотаріальне посвідчення договору, коли у АТ 100 і більше акціонерів.
В цілому, нововведення мають позитивно вплинути на відносини між учасниками корпоративних відносин та дати поштовх їх більш якісному розвитку.
Наприкінці необхідно констатувати, що дані положення вже давно напрошуються на їх включення до Законів, оскільки в даному питанні Україна відстає навіть від Російської Федерації, не беручи навіть увагу про країни східної Європи. Тому, скоріш за все,запропонований законопроект в найближчий час буде прийнятий.
Заступник директора
юридичної компанії LEXLIGA,
адвокат Павло Єсауленко
