Аліменти на дитину — це кошти на її утримання, які виплачує той з батьків, який проживає окремо від дитини (див. ст. 181 СКУ). За загальним правилом батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СКУ), тому аліменти стягують до настання її 18-річчя. Проте у разі, коли діти потребують матеріальної допомоги, а батьки можуть її надати, цей строк може буде продовжений:
— до досягнення дитиною 23 років, якщо він продовжує навчання. Причому якщо навчання припиняється, дитина втрачає право на отримання аліментів (ст. 199 СКУ);
— якщо повнолітня дитина є непрацездатною (ч. 1 ст. 198 СКУ).
Способи сплати
Існують два способи сплати аліментів — добровільний і примусовий.
Добровільну сплату аліментів здійснюють на підставі: 1) заяви одного з батьків про відрахування аліментів на дитину з його зарплати або 2) договору про сплату аліментів на дитину, укладеного між батьками.
У заяві платник визначає розмір аліментів і строк їх стягнення, які він може змінювати на власний розсуд. Крім того, заяву про добровільну сплату аліментів платник може відкликати будь-коли.
Договір про сплату аліментів має бути укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.
У примусовому порядку аліменти відраховують із заробітку одного з батьків на підставі постанови виконавця про звернення стягнення на зарплату та інші доходи боржника, відповідного рішення суду, виконавчого напису нотаріуса на договорі між батьками про виплату аліментів на дитину (якщо один з батьків не виконує свій обов’язок за договором).
Також одержувач аліментів може самостійно (без залучення виконавчої служби) звернутися до роботодавця боржника із заявою про відрахування аліментів і виконавчим документом (ст. 7 Закону № 1404*).
* Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII.
Розмір аліментів
За рішенням суду аліменти присуджуються:
1) або в частині від доходу платника аліментів залежно від кількості дітей: на 1 дитину — 1/4, на 2 дітей — 1/3, на 3 і більше дітей — 1/2 доходу, але не більше 10 прожитмінімумів на дитину відповідного віку;
2) чи у твердій грошовій сумі. Такі аліменти підлягають щорічній індексації, якщо інше не передбачено у виконавчому документі або в договорі між батьками. Обов’язок індексувати аліменти у твердій сумі покладений на виконавців (ч. 1 ст. 71 Закону № 1404).
Проте якщо стягувач самостійно направляє виконавчий документ безпосередньо роботодавцеві, то індексація розміру аліментів проводиться роботодавцем (звичайно, якщо інше не передбачено в самому документі). Обчислюють індекс споживчих цін для індексації таких аліментів із місяця, в якому вони призначені (п. 104 Порядку № 1078**).
** Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078.
Сума аліментів разом з індексацією не повинна перевищувати 50 % доходу платника аліментів.
Цікаво, що ч. 2 ст. 182 СКУ визначає мінімальний гарантований розмір аліментів, установлений на одну дитину. Наразі він дорівнює 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Для наочності ми навели його в табл. 1.
Таблиця 1. Мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину у 2021 році
|
Вік дитини |
Мінімальний гарантований розмір аліментів у 2021 році (50 % прожиткового мінімуму) |
||
|
01.01.2021 р. — 30.06.2021 р. |
01.07.2021 р. — 30.11.2021 р. |
01.12.2021 р. — 31.12.2021 р. |
|
|
До 6 років |
960,50 |
1006,50 |
1050 |
|
Від 6 до 18 років |
1197,50 |
1255 |
1309 |
|
Від 18 до 23 років* |
1135 |
1189,50 |
1240,50 |
|
* Для цієї категорії використовують прожитковий мінімум для працездатних осіб. |
|||
Важливо! Використовуйте показники табл. 1, якщо у виконавчому документі зазначено, наприклад, що аліменти стягуються в частині від доходу, «але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Але якщо подібного припису немає, нараховуйте аліменти так, як зазначено у виконавчому листі.
При розрахунку суми аліментів необхідно керуватися виключно розміром аліментів, зазначеним у виконавчих документах.
Будь-яка самодіяльність у коригуванні розміру аліментів недопустима.
Правила стягнення
Якщо аліменти призначені в частині від доходу, то їх суму обчислюйте з «чистої» суми заробітної плати, тобто після утримання ПДФО і ВЗ.
При відрахуванні аліментів пам’ятаєте про обмеження, передбачені ст. 128 КЗпП і ч. 2, 3 ст. 70 Закону № 1404.
Так, у разі стягнення аліментів за виконавчим документом із заробітної плати боржника може бути відраховано не більше ніж 50 % сум до виплати. Такий же максимальний відсоток відрахувань (тобто 50 %) установлений і для ситуації, коли на боржника надійшло декілька виконавчих документів (не лише щодо аліментів, але й за іншими правовими підставами).
Проте якщо такі виконавчі документи надійшли на стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, то максимальний розмір відрахувань збільшується до 70 % суми заробітку до виплати.
З тим, що стягнення аліментів на неповнолітніх дітей із зарплати боржника не може перевищувати 70 % сум до виплати, погоджується і Верховний Суд (див. постанову ВС від 04.10.2018 р. у справі № 549/310/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/77009302).
Якщо працівник сплачує аліменти добровільно, то він сам зазначає ту суму аліментів, яку бажає сплатити, без обмеження 50 або 70 %.
А як діяти, коли виконавчих документів декілька, а заробітку боржника для виконання вимог кожного з них бракує? У такому разі слід керуватися ст. 46 Закону № 1404. У першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги про стягнення з вартості закладеного майна. Стягнення аліментів зазначено в другій черзі разом із відшкодуванням збитків та шкоди, нанесених унаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва, іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника. Проте в цій черзі аліменти на першому місці. Тому якщо з працівника необхідно стягувати і аліменти, і, наприклад, відшкодування збитків, нанесених підприємству, стягуйте передусім аліменти.
Якщо ж заробіток боржника не покриває всі вимоги однієї черги, тоді утримані кошти розподіляють пропорційно між стягувачами у сумі, що належить кожному з них.
Доходи, з яких утримуємо аліменти
Види доходів, що враховуються або не враховуються при визначенні розміру аліментів, визначені Переліком № 146***. Крім того, ст. 72 і 73 Закону № 1404 установлюють види виплат, на які (не) може бути обернене стягнення.
*** Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою КМУ від 26.02.93 р. № 146.
Узагальнюючи зазначені норми, наведемо в табл. 2 перелік найбільш поширених видів доходів, з яких роботодавці утримують/не утримують аліменти на дітей.
Таблиця 2. Доходи, з яких роботодавці утримують/не утримують аліменти на дітей
|
Доходи, з яких аліменти |
|
|
утримуємо |
НЕ утримуємо |
|
1) основна заробітна плата за посадовим окладом, тарифною ставкою тощо; 2) усі види доплат і надбавок до зарплати; 3) премії в грошовому і натуральному вигляді; 4) плата за наднормову роботу, за роботу у святкові, неробочі і вихідні дні; 5) відпускні і компенсація за не використану протягом декількох років відпустку, що виплачуються при звільненні; 6) середня зарплата, яка зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків та в інших випадках; 7) винагорода за підсумками роботи за рік; 8) одноразова винагорода за вислугу років; 9) допомога по державному соціальному страхуванню, яка виплачується у разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках; 10) доплата до допомоги по державному соціальному страхуванню, що виплачується за рахунок підприємств; 11) інші види заробітку (доходу) |
1) вихідна допомога при звільненні; 2) сума неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 3) допомога на лікування; 4) допомога на поховання; 5) компенсація за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні отримує компенсацію за відпустку, не використану протягом декількох років; 6) допомога по вагітності та пологах; 7) допомога по тимчасовій непрацездатності для догляду за хворою дитиною віком до 14 років; 8) компенсаційні виплати при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість; 9) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати та інші суми, які виплачуються замість добових і квартирних; 10) вартість безоплатного надання квартир і комунальних послуг; 11) компенсаційні суми, що виплачуються за амортизацію інструментів та зношеність одягу; 12) дотації на обіди |
Аліменти стягуються як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Зупинимося на видах доходів, щодо яких при стягненні аліментів виникає чимало запитань.
Матеріальна допомога
Аліменти утримуємо з матеріальної допомоги, що включається до складу заробітної плати і оподатковуваної ПДФО і ВЗ (лист Мін’юсту від 06.03.2015 р. № 356-0-3-15/7).
Не утримуємо аліменти з неоподатковуваної матеріальної допомоги (її частини), яка не належить до фонду оплати праці. Це, зокрема, нецільова благодійна допомога в неоподатковуваній сумі (у 2021 році — 3180 грн, п.п. 170.7.3 ПКУ). А ось з оподатковуваної частини аліменти стягуємо в загальному порядку.
Одночасно з цього правила є винятки. Не відраховуємо аліменти з допомоги на поховання і допомоги на лікування незалежно від їх розміру.
Див. постанову Верховного Суду від 25.07.2018 р. у справі № 819/959/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/75510956).
Компенсація за дні невикористаної відпустки
У ст. 73 Закону № 1404 серед виплат, з яких не стягуються аліменти, не зазначена компенсація за невикористану відпустку. Разом із цим п.п. 2 п. 12 Переліку № 146 забороняє утримувати аліменти з компенсації за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні отримує компенсацію за відпустку, не використану протягом декількох років. Раніше Мін’юст роз’яснював, що цю норму слід читати так. Якщо працівник не використав відпустку за один рік, то аліменти із суми компенсації за невикористану відпустку не утримуються. Якщо ж вона нараховується за два і більше роки, то утримання аліментів здійснюється з усієї суми компенсації (див. лист від 28.12.2006 р. № 19-48-671).
Верховний Суд не відходить від цієї позиції. Він вважає, що стягнення на компенсацію за невикористану відпустку заборонено, крім випадків, коли особа під час звільнення отримує компенсацію за відпустку, не використану протягом декількох років.
Див. постанову ВС від 25.07.2018 р. у справі № 819/959/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/75510956).
Якщо доходу бракує
На практиці виникають ситуації, коли для утримання аліментів бракує доходу. Це може бути у разі тривалої хвороби працівника, у разі стягнення аліментів за декількома виконавчими документами, про що ми вказали вище, тощо.
Щоб уникнути накопичення боргу, запропонуйте працівникові добровільно внести в касу (на поточний рахунок підприємства) суму аліментів, якої не вистачає. Крім того, законодавство не забороняє утримувати аліменти з авансу, якщо є така необхідність.
Адже зарплатою згідно зі ст. 115 КЗпП вважається і зарплата за першу половину місяця (аванс), і за другу.
Якщо ж стягнути аліменти в розмірі, визначеному постановою виконавця, неможливо, тоді нараховуйте боржникові заборгованість (ч. 6 ст. 71 Закону № 1404). У наступних місяцях її потрібно буде доутримати із зарплати працівника.
Заборгованість необхідно зазначити у Звіті, що подається до виконавчої служби, про що ми розповімо нижче.
Способи та строки перерахування
Якщо йдеться про примусові аліменти на підставі постанови виконавця, то роботодавець зобов’язаний перерахувати їх на рахунок такого виконавця. Це необхідно зробити в строк, установлений для їх виплати, але якщо такий строк не встановлений — до 10-го числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюються стягнення (ч. 1 ст. 69 Закону № 1404).
Добровільні аліменти виплачуємо безпосередньо одержувачеві способом, зазначеним платником аліментів у заяві, і перераховуємо не пізніше за 3 дні після виплати зарплати (ч. 2 ст. 187 СКУ).
Облік та податкова звітність
У бухобліку відрахування аліментів із заробітку відображайте проводкою: Дт 661 — Кт 685, виплату (перерахування) — Дт 685 — Кт 301/311.
Аліменти не підлягають оподаткуванню ПДФО і ВЗ (п.п. 165.1.14 і п.п. 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
У 4ДФ аліменти показують з ознакою доходу «140» окремим рядком за реєстраційним номером одержувача аліментів, у тому числі й у разі перерахування аліментів на рахунок виконавчої служби (103.25 ЗІР).
ЄСВ на суму аліментів не нараховуємо, вони не входять у його базу нарахування.
Звітність у виконавчу службу або перед приватним виконавцем з аліментів, які стягуються з боржника примусово виконавцями, передбачена п. 8 розд. X Інструкції № 512/5****. І це є обов’язковим для всіх роботодавців. Якщо аліменти сплачуються працівником добровільно, жодних звітів подавати не треба.
**** Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Мін’юсту від 02.04.2012 р. № 512/5.
Форма Звіту про здійснені відрахування і виплати (далі — Звіт з аліментів) наведена в додатку 9 до Інструкції № 512/5 (ср. 042287400). Подавати його треба: 1) щомісячно і 2) після закінчення строку відповідних виплат або 3) у разі звільнення працівника. При цьому звітувати необхідно за кожною постановою про стягнення окремо.
Суму заборгованості з аліментів (за її наявності) зазначайте в графі «Примітка».
Конкретні строки для подання Звіту не встановлені. Проте якщо вони не зазначені в постанові виконавчої служби, подавайте Звіт найближчим часом після перерахування аліментів за відповідний місяць.
На жаль, подання Звіту з аліментів в електронній формі законодавством не передбачено. Тому паперовий Звіт направляйте поштою рекомендованим листом з описом вкладення або надайте його через свого представника.
За неподання Звіту відповідальній особі роботодавця загрожує штраф від 850 до 1700 грн (ст. 18813 КпАП).
У разі припинення перерахування коштів стягувачу, наприклад при звільненні працівника, повідомляйте виконавця про причину припинення виплат не пізніше ніж у триденний строк.
При цьому зазначте нове місце роботи, проживання або навчання боржника, якщо воно відоме (ч. 2 ст. 69 Закону № 1404).