ДФС вкотре нагадала, що податкові богри потрібно сплачувати. А саме мова іде про пеню, котра нарахована на суми грошових зобов’язань у встановлених ПКУ випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (п.п 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Пунктом 129.1 ст. 129 ПКУ визначено, що нарахування пені розпочинається:
– при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного ПКУ (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
– при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов’язаних з проведенням податкових перевірок, – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
– при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.
Слід зазначити, що норми чинного законодавства щодо відповідальності за несплату пені не передбачено.
Однак, сума непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ, є податковим боргом. А отже вам може прийти , і це буде обв’язково зроблено, Вимога на сплату боргу. А у разі несплати Вимоги, її буде передано до виконавчої служби або до органів казначейства для стягнення в примусовому порядку! Так, згідно із пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь – яке майно такого платника податків, власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані, як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.
Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
