На будь якому виробничому підприємстві трапляються випадки випуску бракованої продукції. Як таку продукцію правильно класифікувати та як правильно відобразити такий прикрий випадок в обліку читайте далі.
Для початку дамо визначення браку. Інструкція № 291 “Інструкція про застосування Плану рахунків” дає нам таке визначення:
Брак у виробництві – продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.
Класифікація браку
Брак можна класифікувати за кількома ознаками: за місцем виникнення, за наявністю винної особи, за характером відхилень від нормативів, за характером дій при виявленні браку.
Технічно неминучий брак
На деяких виробництвах особливість технологічного процесу може передбачати деяку кількість браку, який неминуче буде виникати. Він може виникати у випадку наприклад у разі переналаштування виробничого обладнання на новий вид продукції, у разі прогрівання такого обладнання або у разі його постійної роботи.
Якщо підприємство знає, що брак неминучий і виникне у будь якому разі, то такий брак передбачають у технологічних картах на основі особливостей виробничого обладнання, матеріалів які використовуються з урахуванням статистики виробництва та інших даних, які зможуть допомогти для достовірного прогнозування кількості бракованої продукції.
У такому випадку брак не залежить від людського фактору.
З вини працівника
Якщо ж у виникненні браку був задіяний людський фактор і можна визначити винну особу то такий брак класифікують як такий що виник внаслідок дій людей, які задіяні у процесі виробництва.
Іноді підприємства, володіючи певною статистикою, встановлюють процент технічно неминучого браку і при визначенні вини працівника порівнюють фактичні показники браку з таким установленим процентом. Низький процент фактично бракованої продукції може бути підставою для преміювання працівників.
Якщо винуватців не знайдено, то брак класифікують як технічно неминущий.
Зовнішній брак
Досить часто брак виявляє не підприємство-виробник, а безпосередньо споживач, після того як він придбав продукцію.
Підприємство, яке виробило неякісну продукцію може піти декількома шляхами:
- заміняє браковану продукцію на продукцію належної якості;
- здійснює гарантійний ремонт такої продукції;
- відшкодовує вартість ремонту посередникам, які ремонтують неякісну продукцію;
- відшкодовує вартість бракованої продукції споживачеві.
Зрозуміло, що підприємство для виправлення недоліків несе певні витрати. Такі витрати зазвичай фінансуються через резерв гарантійних зобов’язань (субрахунок 473).
При створенні такого резерву в обліку визнаються витрати. Такі витрати відображаються на субрахунку 93 “Витрати на збут”. Якщо підприємство знає про неминучий брак, то облікова політика підприємства може передбачати віднесення такого браку до складу виробничих витрат (рахунок 23) або загальновиробничих (рахунок 91) із застосуванням рахунку 24, який так і називається “Брак у виробництві”.
Внутрішній брак.
Якщо зовнішній брак виявляють споживачі продукції, то внутрішній виявляють на самому підприємстві в процесі виробництва чи після його завершення. Такий брак може бути виправним (тобто його можна виправити) та остаточним (з ним уже нічого не зробиш).
Внутрішній брак оформлюється відповідно до прийнятої облікової політики на підприємстві.
Брак – як сировина
На деяких виробництвах технічно неминучий брак використовують як сировину для виробництва продукції. В такому випадку,якщо брак повністю використовується у процесі виробництва то підприємству буде доцільно взагалі не вираховувати вартість такого браку, тому що витрати на такий брак можуть бути незначними і не впливати істотньо на облікові дані.
Відшкодування браку з винних осіб.
Відшкодовується брак який виник з вини працівників, які задіяні у такому процесі виробництва згідно вимог трудового законодавства.
На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка є категорією нормального виробничого ризику.
Згідно з п. 1 ст. 133 КЗпП, працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі під час їх виготовлення, — у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше від свого середнього місячного заробітку.
Згідно зі ст. 135-3 КЗпП, розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей. Покриття такої шкоди здійснюється за розпорядженням керівника, яке, згідно зі ст. 136 КЗпП, має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Якщо працівник не згоден із відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством (у комісії з трудових спорів або суді).
Відрахування на підставі згаданого розпорядження може проводитися із зарплати працівника не пізніше як через 7 днів з дня повідомлення про це працівника, причому розмір утримань не може перевищувати 20% зарплати щомісяця (ст. 128, 136 КЗпП.
Крім того, для випадків, коли завдана випуском бракованої продукції шкода перевищує середній заробіток працівника, діє встановлене ст. 130 КЗпП правило, згідно з яким працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково.
Бухгалтерський облік
Для обліку витрат браку на виробництві призначений рахунок 24. Аналітичний облік ведеться за видами виробництва.
Приблизна схема обліку виглядає так:
| До втрат від браку (відображаються за дебетом рах. 24) відносяться: | До сум, що відносяться на зменшення втрат на брак (відображаються за кредитом рах. 24), відносяться: |
| — за виправним браком — витрати на виправлення браку (із К-т 20, 22, 47, 63, 65, 66 та ін.); — за остаточним браком — собівартість бракованої продукції (із К-т 23 «Виробництво») За логікою Інструкції №291 сюди ж відносяться витрати на гарантійний ремонт, утримання гарантійних майстерень |
— вартість відходів від бракованої продукції (у Д-т рах. 20); — оприбуткування бракованої продукції для реалізації за зменшеною ціною (у Д-т рах. 20); — вартість утримання з винуватців браку (у Д-т рах. 66); — суми відшкодувань, одержаних (що належать до одержання) від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції (у Д-т рах. 37, 63) |
| Сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку (у Д-т рах. 23) |
Інструкція № 291 дає дуже обмежену кількість проводок за рахунком 24 і дуже часто в обліку приходиться доповнювати облікові дані нетиповими проводками.
Так, наприклад, рахунок 24 не кореспондує з рахунками 26 «Готова продукція», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 90 «Собівартість реалізації», що викликає запитання при відображенні в обліку повернення товарів від покупців.
Інструкція №291 передбачає облік повернених покупцями продукції та товарів за дебетом субрахунку 704 «Вирахування з доходу», не передбачаючи, однак, кореспонденції з кредитом рахунку 36 або 37.
Тому на практиці оприбуткування повернення товарів від покупців (зовнішній брак) рекомендують відображати нетиповими, з погляду Інструкції №291, проведеннями: або проведенням Д-т 24 К-т 902 за собівартістю, або сторно Д-т 902 К-т 26 та прямим проведенням Д-т 24 К-т 26. Відповідні проведення передбачають коригування ПДВ, що на практиці зазвичай здійснюється проведенням сторно, а тому субрахунок 704 використовувати незручно. З огляду на це коригування доходів при поверненні також зручно здійснювати проведенням сторно: Д-т 36 К-т 701.
На рахунку 24 мають накопичуватися лише витрати, що пов’язані з забракованою продукцією, виробленою в поточному періоді (а також аналогічними напівфабрикатами), і витрати на виправлення такого браку. Такі витрати відповідно до п. 14 П(С)БО 16 включатимуться до прямих виробничих витрат.
Щодо втрат із гарантійного ремонту та гарантійної заміни товару, то такі витрати повинні здійснюватися в рахунок резерву гарантійних зобов’язань (забезпечення, що створюється згідно з п. 13 П(С)БО 11), який обліковується на субрахунку 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань», а в разі його недостатності або відсутності — визнаватися витратами періоду в складі витрат на збут, як це передбачено п. 19 П(С)БО 16 (рахунок 93 «Витрати на збут»).
| Зміст операції | Бухгалтерський облік | Сума, грн | |
| Д-т | К-т | ||
| Виявлено технічно неминучий брак 10 од. х 30 грн/од. = 300 грн |
24 | 25 | 300 |
| Виявлено брак з вини працівників | 24 | 25 | 140 |
| Віднесено на утримання із заробітної плати | 661 | 24 | 140 |
| Відображено вартість комплектуючих власного виробництва, використаних для виправлення браку | 23 24 |
20 23 |
3500 |
| Відображено вартість запчастини стороннього постачальника, використаної для виправлення браку | 24 | 20 | 310 |
| Виставлено постачальнику претензію щодо заміни запчастини | 374 | 24 | 310 |
| Надано постачальником запчастину на заміну використаної під час виправлення браку* | 20 | 374 | 310 |
Для спрощення прикладу питання щодо коригування ПДВ за такою заміною в прикладі не розглядаємо.
