Чи може бути рахунок-фактура (інвойс) підставою для відображення у бухобліку господарської операції?

Як ми пам’ятаємо законом № 1724 було внесено зміни до Закону про бухоблік, якими, зокрема, передбачено спрощення документообігу підприємств шляхом зменшення вимог до первинного документа та скорочення переліку його обов’язкових реквізитів.

Слід зазначити, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) також може бути підставою для відображення в бухобліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки за умови його оплати, що засвідчується відповідними платіжними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або електронній формі та повинен мати реквізити, які дають змогу ідентифікувати господарську операцію та її учасників (назва підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назва контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури).

Отже, рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухобліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі за умови його оплати, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Таке роз’яснення нам надало ДФС у Своєму Віснику.

Таке ж роз’яснення надають і фахівці Мінфіну у листі від 16.02.2017 р. №31-11410-06-5/4339. При цьому вони зазначають, що документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Тож що, такі звичні первинні документи, як акт приймання-передачі робіт/послуг та видаткові накладні вже можна і не складати? Одного рахунку (інвойсу) достатньо? І до чого тут оплата за таким рахунком (інвойсом)? Адже відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт та їх оплата можуть відбуватися у абсолютно різні дати (звітні облікові періоди)!

Але…

З листа ДФС у м. Києві від 31.03.2017 р. №6964/10/26-15-14-05-04-22 стає зрозуміло, що не все так просто. Тож, поки ДФСУ та Мінфін не встановлять загальний та зрозумілий алгоритм використання рахунку (інвойсу) для ведення бухгалтерського та податкового обліку, від старих правил не варто відмовлятися. Принаймні, для запобігання зайвих суперечок при податкових перевірках.

У цьому листі київські податківці зазначають, що, дійсно, при виконанні вищезазначених умов до рахунку-фактури, немає потреби у складанні акта приймання-передачі (і, як ми розуміємо, й інших  первинних документах) з метою відображення в бухбліку господарської операції.

Але що стосується оподаткування імпортного товару, податківці зауважують, що рахунок-фактура (інвойс) входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів згідно з част. 2 ст. 53 МКУ. Проте інвойс фактично є документом, згідно якого проводиться оплата за товар. Однак рахунки-фактури не фіксують господарську операцію, розпорядження або дозвіл на її проведення, а мають тільки інформаційний характер.

У зв’язку з прийняттям змін до Закону про бухоблік, інвойс можна вважати первинним документом. Але якщо врахувати той факт, що йдеться про імпорт товару (сам процес розмитнення), то, маючи тільки інвойс, частина інформації  буде недоступною. Наприклад, буде відсутня  дата надходження товару, адже дата інвойсу здебільшого раніше терміну вантажно-митної декларації (далі – ВМД),   у результаті чого, невідомо який саме курс валют НБУ застосовувати, що унеможливить визначення фактичної вартості товару, а також розмір митних платежів та ПДВ. Виходячи з цього, для оприбуткування імпортного товару недостатньо лише одного інвойсу.

Водночас у листі Мінфіну від 23.01.2013 р. №31-08410-07-16/2073 зазначено, що митна декларація є первинним документом. Крім того, ВМД зараховується до первинних документів, на яких базується бухгалтерський облік зовнішньоекономічних операцій.

Отже, для оприбуткування імпортованого товару слід застосовувати інформацію, наведену у ВМД.