Чи можна стягнути заборгованість юридичної особи з її засновника?

За загальним правилом, встановленим ст. 96 Цивільного кодексу України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Законом встановлені наступні випадки коли засновник юридичної особи може нести відповідальність своїм майном за зобов’язаннями юридичної особи:

– якщо підприємство-боржник створене у формі повного товариства, учасники такого товариства солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями повного товариства усім майном, що їм належить;

– якщо підприємство-боржник створене у формі командитного товариства, в якому є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів, та є учасники, які солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками),

– якщо підприємство-боржник створене у формі товариства з додатковою відповідальністю, учасники якого солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу,

– засновники акціонерного товариства можуть нести солідарну відповідальність за пов’язаними з його заснуванням зобов’язаннями, що виникли до державної реєстрації акціонерного товариства.

Деякі випадки відповідальності засновників передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до частини 5 статті 41 зазначеного закону у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника – юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями. Вина таких осіб має бути доведена у встановленому законом порядку.

Статтею 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що у разі якщо вартості майна боржника – юридичної особи, щодо якого власником прийнято рішення про ліквідацію (самоліквідацію), недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які не звернулися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство за зазначених обставин, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Слід зазначити, що найпоширенішим видом господарського товариства є товариство з обмеженою відповідальність (ТОВ), учасники якого не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів, тому, відповідно, засновники (учасники) можуть нести відповідальність за зобов’язаннями юридичної особи, створеної у формі товариства з обмеженою відповідальність, у випадках встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Оскільки у більшості випадків засновники господарських товариств не несуть відповідальності за зобов’язаннями юридичної особи, слід наголосити, що необхідно приділяти увагу перевірці платоспроможності своїх контрагентів, та укладати з контрагентами договори забезпечення виконання зобов’язань: договір застави, договір поруки, який також можна укладати із самими засновниками та ін.

Якщо позасудова, судова процедури та процедура виконавчого провадження, як завершальна стадія судового провадження, не дали бажаного результату, та борги юридичної особи залишаються не погашеними, можна застосувати до боржника процедуру банкрутства.

Автор консультації: ТОВ HolGroup