Чи порушує законодавство працівник (призовник або військовозобов’язаний), якщо його місце проживання зареєстровано в іншому регіоні, а за фактичним місцем проживання на військовий облік він не став?

Так, порушує. Що стосується порушення законодавства працівником, який зареєстрований в іншому регіоні, то тут може йтися зокрема про порушення шляхом недотримання законодавства про реєстрацію місця проживання та порушення правил військового обліку в цілому.

Щодо порушення законодавства про реєстрацію місця проживання

Закон України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі — Закон № 1382) гарантує громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, свободу пересування та вільний вибір місця проживання на території України, за винятком обмежень, установлених законом. Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 1382, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Водночас пунктом 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 2 березня 2016 року № 207, установлено обов’язок громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Іншими словами, заявити своїми діями офіційно про іншу прописку.

В описаній читачем ситуації працівник порушує законодавство про реєстрацію місця проживання. За порушення правил реєстрації настає адміністративна відповідальність.

Щодо порушення правил військового обліку

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу», військовий облік усіх призовників і військовозобов’язаних ведеться за місцем їх проживання. Тобто військовозобов’язані і призовники мають ставати на військовий облік у військовому комісаріаті за місцем їх фактичного проживання.

Якщо працівник відмовляється ставати на військовий облік за місцем свого фактичного проживання, підприємство (особа, відповідальна за військовий облік) зобов’язане повідомити територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про порушення працівником-військовозобов’язаним правил військового обліку. Так, відповідно до пункту 37 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою КМУ від 7 грудня 2016 року № 921, підприємства, установи, організації зобов’язані здійснювати постійний контроль за виконанням призовниками і військовозобов’язаними встановлених правил військового обліку, постійно інформувати військові комісаріати (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) про громадян та посадових осіб, які порушують правила військового обліку, для притягнення їх до відповідальності згідно із законом. Засобів примусу до працівника-військовозобов’язаного, який порушує правила військового обліку, підприємство не застосовує.

Під час прийняття на роботу з’ясувалося, що військово-обліковий документ не відповідає законодавству, а саме пункту 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою КМУ від 7 грудня 2016 року № 921. Як діяти в такій ситуації — прийняти особу на роботу чи встановити відповідний термін для приведення військово-облікового документа у відповідність до законодавства з подальшим працевлаштуванням такої особи?

Працевлаштування можливе лише після приведення зазначеного документа у відповідність до законодавства. Не слід допускати жодного порушення правил.

Відповідно до частини другої статті 24 КЗпП та пункту 37 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою КМУ від 7 грудня 2016 року № 921 (далі — Порядок), під час укладення трудового договору громадянин повинен подати, зокрема, військово-обліковий документ.

Так, пунктом 37 Порядку передбачено, що підприємства, установи та організації зобов’язані перевіряти у громадян під час прийняття на роботу (навчання) наявність військово-облікових документів (у військовозобов’язаних — військових квитків або тимчасових посвідчень, а у призовників — посвідчень про приписку до призовних дільниць). Приймання на роботу (навчання) призовників і військовозобов’язаних здійснюється лише після взяття їх на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах, а також у разі перебування на військовому обліку в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України. Отже, призовники і військовозобов’язані спершу надають військово-обліковий документ з відміткою про військовий облік, а потім з ними укладають трудовий договір.