Відповідно до п. 5 ст. 34 Закону №2232 та п. 15 Порядку №921 визначений обов’язок організовувати і безпосередньо вести персональний військовий облік призовників і військовозобов’язаних, що в них працюють наступним юридичним особам:
- державним органам;
- підприємствам, установам та організаціям, незалежно від їх підпорядкування та форми власності.
Всі зазначені юридичні особи мають відображати інформацію про військовий облік найманих працівників у розділі ІІ “Відомості про військовий облік” типової форми первинного обліку № П-2 “Особова картка працівника”.
Державні органи, підприємства, установи та організації ведуть персональний облік призовників і військовозобов’язаних за місцем їх роботи (навчання) (п. 36 Порядку № 921).
Як бачимо, серед переліку відсутні підприємці, а це й зрозуміло, бо вони не є юридичними особами. Таким чином, ведення військового обліку фізособою-підприємцем не передбачено законодавством, допоки не буде внесено відповідних змін в нормативно-правові акти.
Проте, Міноборони, керуючись ч. 5 ст. 34 Закону №2232 зазначає, що ведення персонального обліку призовників і військовозобов’язаних за місцем їх роботи або навчання покладається в тому числі й на підприємців та інших самозайнятих осіб (лист Генштабу ЗСУ від. 27.09.2017 р. № 321/5989 та лист Міноборони від 13.11.2017 р. №321/7065).
Зазначимо, що накласти штраф на підприємця територіальні центри за неведення військового обліку, в т.ч. під час воєнного стану, не мають права, оскільки КЗпП не передбачає адміністративної відповідальності для фізосіб-підприємців ані за неподання до військкоматів списків працівників, які підлягають приписці до призовних дільниць, ані за прийом на роботу працівників, які не перебувають на військовому обліку за місцем проживання, ані за незабезпечення сповіщення про виклик у військкомат. Крім того, не передбачено й адміністративної відповідальності.
Тож, вести військовий облік підприємець може тільки добровільно, це не заборонено законодавством. Проте, після прийняття такого рішення підприємець має дотримувати вищезазначених нормативних актів, а відповідно з цим і нести адміністративну відповідальність у разі порушення, згідно з ст. 210-1 КпАП, які накладають територіальні центри (ст. 235 КУпАП).
