Суди адміністративної юрисдикції насамперед покликані захищати права громадян від свавілля держави. З огляду на завдання адміністративного судочинства суб’єкт владних повноважень в адмінсуді, як правило, виступає у статусі відповідача.
Але у певних випадках може бути також позивачем у справі. Суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАСУ), та з метою реалізації покладених на них повноважень.
Наприклад, «податкова» може звертатися до адміністративного суду про стягнення податкового боргу з ФОП (і тут варто нагадати, що до Держбюджету на 2022 рік заклали збільшення видатків за рахунок реалізації прийнятого 30 листопада Верховною Радою закону 5600 про підвищення податків та заборону виїзду за межу податкових боржників).
При цьому зараз держоргани у разі виграшу справи у суді не можуть стягувати з відповідача судовий збір.
Так, згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства, яка регулює розподіл судових витрат, державний орган (або інший суб’єкт владних повноважень) у разі виграшу справи може стягнути з відповідача виключно витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
А при частковому задоволенні позову, коли судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд не включає до складу судових витрат, що підлягають розподілу, витрати суб’єкта владних повноважень на правову допомогу адвоката та сплату судового збору.
Але, як відомо, зараз перед урядом постає завдання шукати кошти всюди.
У зв’язку з цим Кабмін вніс, а профільний Комітет Верховної Ради з питань правової політики 2 грудня рекомендував ухвалити у другому читанні законопроект 4255 , за яким держоргани зможуть стягувати судовий збір.
Так, пропонується, щоб у задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягувалися судові витрати владного суб’єкта на сплату судового збору.
А при частковому задоволенні позову владний суб’єкт також міг отримати компенсацію своїх судових витрат (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).
Хоча депутати від «Слуги народу» кажуть, що фізичні та юридичні особи не постраждають від цього закону, оскільки вони рідко підпадають під роль відповідача в адмінпроцесі, проте юристи сприйняли цей законопроект неоднозначно. А саме він суперечить цілям і завданням адміністративного судочинства, яке спочатку створювалося не для того, щоб держава судилася з громадянами та бізнесом, а для захисту останніх від свавілля органів влади.
На це присутній на Комітеті заступник міністра юстиції Олександр Банчук зазначив, що якщо суд встановив порушення з боку фізичної або юридичної особи, то така особа має заплатити.
«45 млн громадян України утримують органи влади як платники податків. Якщо суд встановив за позовом суб’єкта владних повноважень, що потрібно зобов’язати певну фізичну чи юридичну особу, і були судові витрати, то ми всі маємо “скинутися” та захистити його від судового збору? Ідея законопроекту в тому, що якщо ти вчинив порушення, то ти маєш сплатити гроші. Це є певне покарання для відповідача», –
сказав Олександр Банчук.
«Унесенням наведених змін досягається безпосередня реалізація принципу процесуальної рівності сторін, гарантована статтею 129 Конституції України та передбачена пунктом 2 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
при задоволенні позову зі сторони, не на користь якої прийнято рішення, стягуються, крім інших, визначених чинним Кодексом витрат, витрати на сплату судового збору, здійснені іншою стороною.
Реалізація цього принципу дозволить зменшити фінансове навантаження на державний бюджет України та сприятиме підвищенню правової і громадянської свідомості суб’єктів господарювання, що у свою чергу призведе до зменшення порушень у сфері пожежної і техногенної безпеки, та, як наслідок, – зменшення випадків завдання шкоди життю, здоров’ю та майну громадян», – отмечает Кабмин в своих пояснениях к законопроекту.
