Додаткова відпустка на дітей – 2020

Додаткова відпустка на дітей належить до категорії соціальних, а не щорічних відпусток і надається на підставі cт. 19 Закону “Про відпустки” від 15.11.1996 р. № 504 (далі – Закон про відпустки). Додаткову відпустку «на дітей» надають працюючим:

• жінці, яка працює та яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
• жінці, яка має дитину з інвалідністю;
• жінці, яка усиновила дитину;
• одинокій матері;
• батькові, який виховує дитину без матері (у т. ч. й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
• особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному з прийомних батьків.

Додаткова відпустка на дітей кількість днів

Додаткова соціальна відпустка “на дітей” надається тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Наприклад, 17-денну відпустку повинна мати двох дітей з віком 9 і 13 років (перша підстава) та має статус одинокої матері (друга підстава). Однак, якщо дітям 14 і 17 років, то у одинокої матері буде лише 10 календарних днів відпустки, так як підстава тільки одна.

Особливості відпустки “на дітей”

Додаткова соціальна відпустка “на дітей” має наступні особливості:

• якщо вона не використана, то право на неї не втрачається. Відпустку також можна й переносити. Наприклад, якщо працівниця не користувалася нею у 2019 році і вирішила звільнитися у травні 2020 року, то вона має право на одержання або відпустки тривалістю 20 календарних днів перед звільненням (2 роки×10), або грошової компенсації цих днів;
• грошова компенсація відпустки нараховується тільки у разі звільнення;
• надається тільки по основному місцю роботи. Сумісникам – не заборонено, але й не прописано, як обов’язковість. Крім того, така відпустка можлива тільки за одним місцем роботи за сумісництвом (лист Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 438/13/116-16). Однак, відпустку без збереження зарплати такому суміснику надати треба (пп. 14 ст. 25 Закону про відпустки);
• оплачується відпустка за рахунок підприємства, як і щорічна;
• період часу, за який надається відпустка, – календарний рік, а не робочий рік. Це відрізняє її від щорічних відпусток. Наслідок – право на таку відпустку повної тривалості виникає незалежно від відпрацьованого часу, з першого відпрацьованого робочого дня;
• святкові і неробочі дні у тривалості відпустки не рахуються у тривалості, а також і не оплачуються. Тут усе, як і у щорічних відпусток;
• відпустка на частини не ділиться, тобто одразу надаються усі 10 днів. Виняток – особи, які мають одразу дві причини на надання такої відпустки. Тоді вони можуть її поділити на 10 + 7 (лист Мінсоцполітики від 19.01.2017 р. № 132/0/101-17/284);
• з “дитячої” відпустки не можна відкликати, так як усі ситуації відкликання описані у ч. 3 ст. 12 Закону про відпустки і дана відпустка не є щорічною;
• не можна зарахувати “дитячу” відпустку у тривалість щорічної основної чи додаткової. Це самостійна відпустка.

Умови надання відпустки “на дітей”

Існують наступні умови, без виконання яких, права на відпустку немає:

• відпрацьовано хоча б один робочий день у році. Якщо в календарному році не було відпрацьованого жодного робочого дня, то права на відпустку немає. Наприклад, жінка вийшла з відпустки по догляду за дитиною віком до 3-х років і одразу захотіла взяти “дитячу” відпустку. Вона має відпрацювати для цього хоча б один день. Причина у ст. 19 Закону про відпустки – надається жінці, “яка працює”(також лист Мінсоцполітики від 26.03.2018 № 480/0/101-18/284);
• особа не отримувала таку відпустку протягом року за іншим місцем роботи. Через це новоприйняті працівниці врядчи мають право на “дитячу” відпустку. Справа в тому, що якщо працівниця тільки влаштувалася на нове місце, перейшовши на нього з іншого місця роботи, то вона або отримувала “дитячу” відпустку там, або отримала грошову компенсацію. Отже, нею було використано право на цю відпустку і повторно не надається (лист Мінсоцполітики від 31.07.2014 р. № 292/13/133-14)292/13/133-14);
• жінка має надати підтверджувальні документи. В першу чергу, копій свідоцтв про народження дітей. Одинока матір – документи, що доводять її статус (див. нижче).

Увага: Якщо новоприйнята працівниця наполягає на наданні їй “дитячої” відпустки, то попросіть надати довідку з попереднього місця роботи

Однак, все ж таки можлива ситуація, коли новоприйнята працівниця має право на “дитячу відпустку”. Для цього слід поєднати всі три умови – працівниця у попереднього роботодавця не працювала у цьому році жодного дня, наприклад, була у щорічній відпустці, на лікарняному, у відпустці по догляду за дитиною й одразу була звільнена. У такому разі від працівниці слід отримати довідку з попереднього місця роботи, у якій зазначено, що працівниця не використовувала своє право на додаткову соціальну відпустку “на дітей” та пояснені причини, чому така ситуація виникла.

Як оплачується відпустка на дітей

Зарплату працівникам за час відпустки виплачують не пізніше ніж за 3 дні до її початку (ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки). Це правило діє і для відпустки працівникам, які мають дітей. Триденний строк рахують у календарних днях. Якщо останній день виплати відпускних припадає на вихідний день, виплатіть їх не пізніше останнього робочого дня тижня до початку відпустки.

Відпустка нараховується за тими ж правилами, що і щорічна, тобто з використанням Порядку № 100 (постанова Кабміну від 08.02.1995 р. № 100). На неї також поширюється й необхідність коригувати доходу при зростанні окладів, яке проводиться для щорічних відпусток. Майте це на увазі.

Відпустка одинокій матері

Відпустка одинокій матері надається незалежно від кількості дітей. Таке право надає навіть одна дитина з віком до 18 років (а не 15, як у і звичайній ситуації). Однак, тут є декілька “але”.

По-перше, “18 років” – це цифра не з Закону про відпустки, а Сімейного кодексу. Дитина набуває повноліття у 18 років. Однак, за визначених причин (вийшла заміж і т.д.) дитина може набути повноліття раніше. Тоді відпустка одинокій матері уже не надається.

Проте головна проблема даної відпустки – це підтвердження статусу одинокої матері. За роз’ясненнями Мінсоцполітики даний статус існує у наступних випадках:

• жінка не перебуває у шлюбі, а у свідоцтві про народження відсутній запис про батька дитини або запис про нього зроблений в установленому порядку за вказівкою матері;
• вдова;
• жінка, у тому числі розлучена, яка виховує дитину без батька. Умова – батько не проживає разом з дитиною та відсутні інші докази його участі у вихованні дитини. Також, якщо така жінка вийшла заміж, але її дитину новий чоловік не усиновив.

Перші два випадки документально підвередити легко (свідоцтво про народження, свідоцтво про розлучення, свідоцтво про смерть чоловіка). А от у разі розлучення жінки ситуація складна. Довідка з ЖЕКу може підтвердити лише той факт, що дитина не живе з батьком. Однак, це сам по собі не доводить того, що батько не бере участі у вихованні своєї дитини.

Представники Мінсоцполітики рекомендують ще отримати:

• ухвалу суду про розшук відповідача у справі за стягненням аліментів;
• рішення суду про позбавлення батьківських прав;
• рішення суду про відсутність участі батька у вихованні дитини;
• акт соціально-побутової комісії профспілки чи будь-якої іншої комісії підприємства;
• акт дослідження комітетом самоорганізації населення (простіше кажучи, – акт складений сусідами);
• довідка зі школи (дитячого садка), у якому значиться, що батько не бере участі у вихованні дитини, а саме: не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах тощо.

Увага: Розлучена одинока мати має документально довести факт, що батько бере участі у вихованні дитини. Достатність цих доказів визначає роботодавець

Якщо розлучена працівниця не може довести факт того, що батько не бере участі у вихованні дитини та дійсно займається вихованням дитини одна, то роботодавець має право відмовити їй у наданні додаткової соціальної відпустки як одинокій матері (лист Мінпраці від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13). У тім, він має право й надати таку відпустку – достовірність і достатність доказів роботодавець визначає самостійно.

Крім того, згадані документи бажано б отримувати щороку, так як сімейна ситуація у одинокої матері може й змінитися.

Детальні роз’яснення від представника Мінсоцполітики щодо ситуації з одинокою матір’ю можна знайти, наприклад, у листах від 30.05.2014 р. № 193/13/123-14, від 25.02.2015 р. № 76/13/116-15.

Чи нараховувати забезпечення для “дитячих” відпусток?

Так, нараховується. П(С)БО 11 “Зобов’язання” не уточнює для яких саме відпусток має нараховуватися забезпечення. Враховуючи те, що право на “дитячі ” відпустки виникає щороку й все одно кошти будуть виплачені як відпускні або як компенсація при звільненні, то нараховувати забезпечення потрібно.

Приклад розрахунку “дитячої” відпустки

Одинока мати, яка має двох дітей віком 3 та 5 років, написала заяву на відпустку з 13.04.2020 р. на 17 днів. Відпустка надана з 13.04.2020 р. по 30.04.2020 р. (днів 18, так як Великдень, 19.04.2020, не рахується). До оплати 17 днів. Розрахунковий період квітень 2019-березень 2020 р. Зарплата за цей період – 135000 грн.

Рахуємо:

• середня зарплата за 1 день: 135000/(366-11) = 380,28 грн;
• сума відпускних: 380,28×17 = 6464,76 грн

Приклад заяви на відпустку “на дітей”

                                                                                                                                                                                 Директору ТОВ “Едельвейс”
                                                                                                                                                                                 Дубині Максиму Вікторовичу
                                                                                                                                                                                 бухгалтера Костюченко Ірини Миколаївни

Заява

Прошу надати мені додаткову оплачувану соціальну відпустку з 13.04.2020 р.тривалістю 17 календарних днів, у зв’язку з вихованням двох дітей віком 3 та 5 років, а також наявністю статусу одинокої матері.
Підстави: ч. 1 і ч. 2 ст. 19 Закону України “Про відпустки” від 15.11.1996 р. № 504.

Документи, що додаються:
1. Копії двох свідоцтв про народження дітей.
2. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу.
3. Довідка з дитячого садочка, що батько не бере участі у вихованні дитини.
4. Довідка з ЖЕК, що дитина проживає з матір’ю, окремо від батька.

06.04.2020 р.