Додаток Д2 декларації з ПДВ: проблемні питання

Нагадаємо, що в додатку Д2 “Довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду)” розробники допустили неточність. За логікою у гр. 2 “Платник податку – покупець (індивідуальний податковий номер)” таблиці додатка Д2 слід було зазначати індивідуальний податковий номер продавця, а не покупця.

Розглядаючи цю проблему , ми рекомендували до появи роз’яснень офіційних органів дотримуватися формальностей і проставляти в цій графі власний індивідуальний податковий номер (ІПН). При цьому ми керувалися тим, що в ПКУ такі дії не передбачені, а точний відбір контрагентів з метою їх зазначення в додатку Д2 здійснити неможливо.

І ось роз’яснення з’явилися, але більшість платників на той момент вже подали декларацію з ПДВ із зазначеним власним ІПН у графі 2 додатка Д2.

Так, спочатку в запитанні-відповіді з розділу 101.20 ресурсу База податкових знань(“ЗІР”), а потім у листі ДФСУ від 22.02.2016 р. № 6111/7/99-99-19-03-02-17 податківці повідомили, що для відображення сум ПДВ, за рахунок яких було сформовано від’ємне значення звітного (податкового) періоду, у гр. 2 додатка Д2 слід вказувати ІПНпостачальника, у якого придбано товари/послуги, за рахунок яких сформовано від’ємне значення ПДВ.

Причому до деяких платників уже після підтвердження факту одержання декларації (другої квитанції) додзвонилися місцеві податківці та, посилаючись на ці роз’яснення, попросили подати нову декларацію з виправленими показниками.

У зв’язку з цим у платників податків виникли обґрунтовані запитання:

1) Чи зарахують таку декларацію (зі своїм ІПН у додатку Д2) як прийняту?

2) Що буде, якщо показники декларації не виправити, як це пропонують зробити податківці?

3) Як розподілити від’ємне значення за ІПН постачальників?

Пропонуємо разом розібратися з цими проблемами.

Наголосимо, що не визнати декларацію лише на підставі того, що в гр. 2 додатка Д2 було зазначено власний ІПН, контролери не можуть.

Так, у п. 49.8 ПКУ чітко сказано, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіхобов’язкових реквізитів, передбачених п. 48.3, 48.4 ПКУ (до яких показники додатка Д2 не відносяться). Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. У тому числі це стосується й показників додатка Д2.

За умови дотримання платником податків вимог ст. 49 ПКУ (щодо зазначення обов’язкових реквізитів) посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.9 ПКУ).

Згідно з пп. 49.9.2 ПКУ декларація вважається прийнятою, зокрема, якщо контролюючий орган з дотриманням вимог п. 49.11 ПКУ не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або не надсилає його платнику податків у встановлений  ст. 49 ПКУ строк.

До того ж п. 49.10 ПКУ чітко встановлює, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених ст. 49 ПКУ, у тому числі висунення будь-яких не визначених ст. 49 ПКУ умов такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань і т. п.) забороняється.

Факт прийняття податкових документів платника податків до бази даних податкового органу підтверджує друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі (п. 7.5 розділу III Інструкції № 233, пп. 4.13.7 Методрекомендацій № 516).

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі пронеприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин (п. 7.6 розділу III Інструкції № 233).

Таким чином, якщо платник податків одержав другу квитанцію про прийняття декларації, вона вважається прийнятою. Відповідно, за неподання декларації не може бути застосовано жодних штрафних санкцій до платника податків.

Відразу наголосимо: ніякої відповідальності за зазначення свого ІПН у додатку Д2 до платника податків контролери застосувати не можуть.

Адже в цьому випадку платник податків заповнив додаток Д2 у суворій відповідності із затвердженою формою, тому говорити про неправильне заповнення якихось показників декларації взагалі не доводиться. Те, що Мінфін припустився логічної помилки у формулюванні додатка Д2 – проблема контролюючих органів, а не платників податків.

Отже, контролери можуть рекомендувати уточнити дані додатка Д2, але в жодному разі не наполягати на цьому. Будь-які подібні вимоги контролерів (навіть із посиланням на вищевказаний лист ДФСУ) незаконні. Листи не є нормативними актами та є обов’язковими до застосування тільки для контролюючих органів (у порядку внутрішньовідомчої підпорядкованості), а не для платників податків.

Тож платник податків у даній ситуації має повне право на власний розсуд вирішувати, йти на поступки контролерам чи ні.

Наприклад, ви вирішили піти на поступки та подати після закінчення строку подання звітної декларації Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок. У такому розрахунку (у разі збереження інших показників) будуть фактично продубльовані всі показники попередньої декларації, тобто показники гр. 4 і гр. 5 будуть співпадати, а в гр. 6 стоятиме прочерк. Відмінність полягає лише в тому, що у гр. 2 додатка Д2, який подається до уточнюючого розрахунку, будуть зазначені ІПН постачальників.

При цьому слід врахувати, що в додатку Д2 показують суми ПДВ (податкового кредиту), що відносяться до постачання, а не всю вартість поставлених товарів (робіт, послуг).

Як підібрати постачання у розрізі контрагентів, на даний момент не зовсім ясно. Очевидно, точно це зробити можна лише в одному випадку, який на практиці зустрічається рідко, а саме: коли в періоді утворення від’ємного значення ПДВ взагалі немає податкових зобов’язань, а є тільки податковий кредит. У майбутніх періодах це від’ємне значення не зменшувалося.

В інших випадках добір контрагентів за будь-якими критеріями буде умовним. Пояснимо це на прикладі.

Припустимо, у звітному періоді підприємство відобразило 10000,00 грн. податкового кредиту (ряд. 17 декларації), при цьому податкові зобов’язання склали 7000,00 грн. (ряд. 9 декларації). Разом від’ємне значення: 10000 – 7000 = 3000,00 грн. Це “збірна” величина. Відповідно, неможливо точно визначити, які саме придбання товарів у конкретних контрагентів “припали” на зарахований податковий кредит (7000,00 грн.), а які віднесені до від’ємного значення (3000,00 грн.).

Імовірно, що податківці в майбутньому радитимуть у першу чергу показувати в додатку Д2 постачання за тими контрагентами, перед якими у підприємства є заборгованість. Логіка тут проста: додаток Д2 використовується для перевірки права на бюджетне відшкодування, що виникає лише за оплаченими постачаннями.

Тому якщо ви маєте неоплачене постачання, а в додатку Д2 зазначите код постачальника за оплаченими постачаннями, контролери зможуть висунути претензії в частині некоректного заповнення додатка Д2.

Якщо ви не будете в майбутньому претендувати на бюджетне відшкодування за такими сумами, то претензії податківців не призведуть до штрафів. А от якщо платник податків заявить бюджетне відшкодування (заповнить у майбутніх періодах ряд. 20.2 декларації) і при цьому в додатку Д2 не зазначить неоплачені постачання, податківці можуть накласти штраф згідно з п. 123.1 ПКУ в розмірі 25 % від суми завищеного бюджетного відшкодування, а при повторному порушенні – у розмірі 50 % від такої суми.

Тому таким платникам податків (так само як і іншим) є сенс передусім зазначати в додатку Д2 контрагентів з неоплаченими постачаннями. Причому якщо за певним постачанням проведена часткова оплата, обережним платникам бажано зазначати в додатку Д2 тільки неоплачену частину. Логічно підбирати контрагентів у порядку хронології (виходячи з тих постачань, товари (роботи, послуги) за якими було отримано пізніше).

Втім, можна обрати й інший порядок відбору, який підприємство вважає для себе більш прийнятним. Незалежні консультанти, наприклад, радять підбирати партнерів виходячи зі ступеня благонадійності, тобто насамперед показувати контрагентів, які не мають ознак сумнівності з позиції податкової історії.

В аналогічному порядку можна підбирати й оплачені постачання.

Пам’ятайте, що будь-яка процедура відбору буде правильною, оскільки в нормативних актах її попросту немає.

Приємний бонус від Мінфіну полягає в тому, що суми від’ємного значення, які утворювалися до 01.07.2015 р., розшифровувати у розрізі контрагентів не потрібно. Вони зазначаються одним рядком.

Продемонструємо пропонований контролерами підхід на прикладі:

Таблиця 1

Таблиця 2

Таблиця 3

Таблиця 4