Документальне оформлення нещасного випадку на виробництві.

У чому полягають труднощі в оплаті лікарняного

На сьогодні триває реформування соціального страхування, мета якого — об’єднати Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в нову організацію — Фонд соціального страхування України.

Починаючи з 1 січня 2015 року правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії громадян, які працюють, щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я визначаються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон № 1105).

Зазначеним вище Законом, з-поміж інших соціальних виплат, які здійснюються за рахунок коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, передбачено допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням. Відповідно період тимчасової непрацездатності, пов’язаної із захворюванням або травмами, що сталися внаслідок нещасного випадку на виробництві, оплачується за рахунок коштів соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Разом із тим на практиці нерідко трапляється випадки, коли в листку непрацездатності (далі — ЛН) причиною непрацездатності визначено нещасний випадок на виробництві та його наслідки, а травма чи захворювання працівника фактично не пов’язані з нещасним випадком на виробництві й не є його наслідком, тобто нещасний випадок стався не в процесі виконання працівником своїх трудових обов’язків. За таких умов ЛН не підлягає оплаті за рахунок коштів соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, однак оплачувати його за рахунок коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підстав також нема.

Описана ситуація ускладнюється ще й тим, що відповідно до пункту 3.3 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406 (далі — Інструкція № 532), у графі «Причина непрацездатності» ЛН пункти 2 (професійне захворювання та його наслідки) та 4 (нещасний випадок на виробництві та його наслідки) виправленню не підлягають. Тобто звертатися до медичної установи або до лікаря, який видавав ЛН, з проханням виправити причину непрацездатності з кодом 4 (нещасний випадок на виробництві та його наслідки), указану помилково, наприклад, на причину з кодом 5 (невиробничі травми) недоцільно, адже вчиняти такі дії медичному працівникові заборонено Інструкцією № 532. І навіть якщо виправлення буде зроблено, ЛН визнають таким, що виданий не в установленому порядку, й оплаті він не підлягатиме (ч. 1 ст. 31 Закону № 1105).

Як вийти із ситуації

У пригоді стане Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі — Порядок № 1232), нормами якого визначено процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах.

Дехто, керуючись пунктом 5 Порядку № 1232, вважає, що в разі якщо керівництву підприємства відомо (наприклад, з пояснювальної записки потерпілого або показань свідків), що нещасний випадок стався з працівником під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству й не використовується в інтересах цього підприємства, а період тимчасової непрацездатності потерпілого підтверджується ЛН, у якому причиною непрацездатності визначено нещасний випадок на виробництві та його наслідки (код 4), розслідувати такий нещасний випадок потрібно на умовах, визначених Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 (далі — Порядок № 270).

Така думка помилкова. І ось чому. Пунктом 4 Порядку № 270 передбачено, що факт ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад, а документом, яким підтверджується ушкодження здоров’я особи, є ЛН, виданий цим закладом. Відповідно розслідування нещасного випадку за нормами Порядку № 270 здійснюється у випадках, коли безпосередньо в ЛН указано, що причиною непрацездатності є невиробничі травми (код 5).

Розглянемо процедуру розслідування нещасного випадку на виробництві з подальшим оформленням допомоги по тимчасовій непрацездатності поетапно.

1-й ЕТАП

Виявлення нещасного випадку

Згідно з пунктом 8 Порядку № 1232 потерпілий або працівник, який виявив нещасний випадок, чи інша особа — свідок нещасного випадку негайно повідомляє керівника робіт, який безпосередньо здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці (далі — безпосередній керівник робіт), чи іншу уповноважену особу підприємства і вживає заходів для надання потрібної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт:

— терміново організовує надання першої невідкладної допомоги потерпілому, забезпечує у разі потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

— негайно повідомляє роботодавця про те, що сталося;

— уживає заходів щодо збереження до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку обстановки на робочому місці та машин, механізмів, обладнання, устаткування у такому стані, у якому вони були на час настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків та порушення виробничих процесів), а також вживає заходів для недопущення подібних нещасних випадків.

2-й ЕТАП

Повідомлення лікувально-профілактичним закладом підприємства та відповідних органів про звернення потерпілого

Згідно з пунктом 9 Порядку № 1232 лікувально-профілактичний заклад має передати протягом доби з використанням засобів зв’язку та на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві:

1) підприємству, де працює потерпілий;

2) робочому органові виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за місцем розташування підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою — підприємцем чи особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;

3) територіальному органові Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України за місцем настання нещасного випадку;

4) закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, де працює потерпілий, або такому закладові за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою — підприємцем чи особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

3-й ЕТАП

Повідомлення роботодавцем відповідних органів про нещасний випадок та організація його розслідування

Одержавши повідомлення про нещасний випадок, роботодавець, керуючись пунктом 10 Порядку № 1232, зобов’язаний:

1) протягом однієї години передати з використанням засобів зв’язку та протягом доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок:

— Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за місцем розташування підприємства, на якому стався нещасний випадок;

— керівникові первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок — керівникові профспілки, членом якої є потерпілий, а в разі відсутності профспілки — уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці);

— керівникові підприємства, де працює потерпілий, якщо останній є працівником іншого підприємства;

— органові державного пожежного нагляду за місцем розташування підприємства в разі настання нещасного випадку внаслідок пожежі;

— закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

2) протягом доби утворити комісію у складі не менше трьох осіб та організувати проведення розслідування.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1232 до складу комісії входять:

— керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії);

— представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за місцем розташування підприємства;

— представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок — представник профспілки, членом якої є потерпілий, а в разі відсутності профспілки — уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці);

— представник підприємства;

— інші особи.

4-й ЕТАП

Проведення розслідування нещасного випадку

Відповідно до пункту 14 Прядку № 1232 комісія зобов’язана протягом трьох робочих днів із часу її утворення:

— обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб — свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

— визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

— з’ясувати обставини й причини настання нещасного випадку;

— вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо);

— визначити, чи пов’язаний нещасний випадок із виробництвом;

— установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці;

— розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

— у разі якщо нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом, скласти у п’яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (далі — акт за формою Н-5) згідно з додатком 3 до Порядку № 1232 та акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 4 до вказаного Порядку і передати їх роботодавцеві для затвердження;

— якщо ж нещасний випадок визнано таким, що не пов’язаний з виробництвом, скласти у п’яти примірниках лише акт за формою Н-5. У той же час на основі отриманих під час розслідування відомостей, керуючись Порядком № 270, комісія складає акт про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ, наведеною в додатку 3 до цього Порядку.

5-й ЕТАП

Ухвалення рішення щодо призначення матеріального забезпечення

Після виконання всіх зазначених вище дій на підставі частини 3 статті 30 Закону № 1105 комісія (уповноважений) із соціального страхування за умови визнання нещасного випадку таким, що не пов’язаний з виробництвом, за наявності належним чином складеного акта за формою Н-5 і виданого в установленому порядку ЛН ухвалює рішення про призначення матеріального забезпечення. Тобто ухвалює рішення про оплату ЛН за рахунок коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

6-й ЕТАП

Звернення роботодавця до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності стосовно проведення фінансування

На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування про призначення матеріального забезпечення роботодавець звертається до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для проведення фінансування ЛН.

Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затверджено постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 26 (далі — Порядок № 26).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 26 з метою отримання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати матеріального забезпечення найманим працівникам, нарахованого роботодавцем, останній звертається до робочого органу вказаного Фонду за місцем обліку із заявою-розрахунком за формою, наведеною в додатку до Порядку № 26, за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства. При цьому, заповнюючи графу 5 «Причина непрацездатності» заяви-розрахунку, слід вказати код 5 (невиробничі травми) і додати до неї пояснювальну записку з обґрунтуванням такого запису та копію акта за формою Н-5, яким нещасний випадок визнано таким, що не пов’язаний з виробництвом.

Процедура розслідування нещасного випадку на виробництві з подальшим оформленням допомоги по тимчасовій непрацездатності

1-й ЕТАП

Виявлення нещасного випадку

2-й ЕТАП

Повідомлення лікувально-профілактичним закладом підприємства та відповідних органів про звернення потерпілого

3-й ЕТАП

Повідомлення роботодавцем відповідних органів про нещасний випадок та організація його розслідування

4-й ЕТАП

Проведення розслідування нещасного випадку

5-й ЕТАП

Ухвалення рішення щодо призначення матеріального забезпечення

6-й ЕТАП

Звернення роботодавця до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності стосовно проведення фінансування

Источник:Справочник кадровика