Як стверджував позивач, реальність виконання операцій за договором підтверджується: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжними дорученнями; договорами, за яким позивач (виконавець) зобов’язувався надати замовнику послуги по забезпеченню харчування учасників зборів (літня вечірка) співробітників іншого підприємства; специфікаціями до цих договорів; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); виписками з банківського рахунку; укладеним договором суборенди.
Суд касаційної інстанції визнає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов’язань та власного капіталу суб’єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Інакше первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.
На думку Суду, з підписаного за вказаними операціями акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, яка була виконана. До того ж матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для встановлення осіб та їх кількості, які виконували роботи (надавали послуги) із забезпечення харчування учасників зборів (вечірок), а також доказів, які б свідчили про передачу продуктів харчування, посуду, меблів та інших необхідних матеріалів та засобів для організації заходів, складові обрахунку вартості даних послуг тощо. Відсутні й звіти виконавця про надані послуги.
До того ж як під час перевірки, так і під час розгляду справи судами не встановлено наявності у контрагента достатніх трудових та інших ресурсів для здійснення спірних операцій, що обумовлюється не лише їх специфікою, а й умовами договору. Не встановлено й обставин залучення контрагентом інших осіб для забезпечення виконання взятих на себе зобов’язань.
Оцінивши наявні докази у справі, врахувавши ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та сукупно з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, недоведеність наявності у контрагента матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені договором із позивачем зобов’язання, дефектність первинних документів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в цьому випадку, надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов’язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).
Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов’язують можливість правомірного формування податкового кредиту з ПДВ, правильним є висновок апеляційного суду про відсутність у позивача підстав для його формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.
