Військовий облік за місцем роботи: кому, скільки та за що потрібно платити? Чи потрібно прописувати у посадовій інструкції обов’язки з ведення військового обліку? Як скасувати доплату за ведення військового обліку?
Доплати (за суміщення професій, за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та ін.) установлюються в процесі договірного регулювання заробітної плати — згідно з нормами генеральної, галузевих (міжгалузевих) та територіальних угод.
Доплата за ведення військового обліку військовозобов’язаних і призовників (далі — військовий облік), на відміну від основних доплат, установлюється відповідно до спеціального нормативного акта — Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року № 921 (далі — Порядок № 921).
Згідно з підпунктом 3 пункту 10 Порядку № 921 для ведення військового обліку на підприємствах незалежно від форм власності та підпорядкування, з огляду на чисельність громадян, які перебувають на військовому обліку, формується військово-обліковий персонал.
Так, для облікового військового контингенту чисельністю від 501 до 2000 осіб передбачається 1 обліковий працівник, від 2001 до 4000 осіб — 2 працівники, від 4001 до 7000 осіб — 3 працівники. Для кожних наступних від 1 до 3000 осіб — по 1 обліковому працівникові додатково.
Якщо підприємство, установа, організація налічує менше 500 військовозобов’язаних і призовників (наприклад, школа, сільська рада), обов’язки з ведення військового обліку покладаються на працівника служби персоналу, якому встановлюється доплата в розмірі до 50% посадового окладу (п. 11 Порядку № 921).
У пункті 6 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників розділу 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців» Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336 (далі — Випуск 1 ДКХП), зазначено, що в ДКХП визначено перелік основних робіт, які притаманні тій або іншій посаді. Конкретний перелік посадових обов’язків визначається посадовими інструкціями працівників, які розробляють і затверджують на основі ДКХП роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов’язки, функції, права, відповідальність працівників та особливості штатного розпису підприємства.
Обов’язки з ведення військового обліку затверджуються насамперед в посадових інструкціях працівників служби персоналу.
Так, серед завдань та обов’язків інспектора з кадрів Випуском 1 ДКХП передбачено, зокрема, ведення особових справ працівників.
Відповідно до пункту 38 Порядку № 921 персональний облік на підприємстві ведеться згідно з типовою формою первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника», затвердженою спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656, у розділі II якої зазначаються відомості про військовий облік.
Заповнення особових карток працівників, а отже, і внесення до них відомостей про військовий облік належить до посадових обов’язків працівника служби персоналу.
Крім того, є затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України Міжгалузеві нормативи чисельності працівників, зайнятих добором, розстановкою, підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) та обліком кадрів від 18 грудня 2003 року № 341 (далі — Нормативи чисельності кадровиків).
Нормативною частиною (розділ 2, карта 16, лист 3) Нормативів чисельності кадровиків, зокрема, передбачено поправковий коефіцієнт Кв, який враховує обсяг робіт, пов’язаних із військовозобов’язаними на підприємстві. Розмір коефіцієнта (від 0,9 до 1,10) установлюється залежно від питомої ваги чисельності військовозобов’язаних у загальній чисельності працівників у відсотках (від 15 до понад 35%).
Отже, посадовою інструкцією працівника служби персоналу зазвичай передбачається обов’язок щодо ведення військового обліку. Якщо посадовою інструкцією такий обов’язок визначено, доплата, передбачена пунктом 11 Порядку № 921, не встановлюється, оскільки така посадова особа під час ведення військового обліку виконує свої прямі обов’язки, визначені посадовою інструкцією, й отримує відповідну оплату, що враховує виконання такої функції.
ІЗ ПРАКТИКИ |
|
|
За функціональною ознакою доплату за ведення військового обліку може бути віднесено до різновиду доплат за суміщення професій (посад), а тому під час вирішення питань щодо встановлення такої доплати (зміни її розміру, скасування) можна керуватися нормами низки відповідних статей Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).
З урахуванням норм статті 105 КЗпП доплата за ведення військового обліку є доплатою за розширення зони обслуговування або за збільшення обсягу виконуваних робіт. Слід зважати й на те, що цією статтею не передбачено обмежень щодо встановлення доплат для будь-яких категорій працівників (зокрема, і для керівників).
Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП про зміну істотних умов праці (зміну посадової інструкції включенням до неї або виключенням із неї обов’язків щодо ведення військового обліку) працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.
На підставі статті 103 КЗпП розмір доплати за ведення військового обліку може бути зменшено або ж доплату може бути скасовано не раніше ніж через 2 місяці після повідомлення працівника.
Доплата за ведення військового обліку скасовується, зокрема, у таких випадках:
Реалізація нормативних положень щодо доплати за ведення військового обліку в колективному договорі та наказах по підприємству
Умови й порядок установлення доплати за ведення військового обліку та зміни її розміру, як і інших доплат, зазвичай передбачаються в колективному договорі підприємства.
Установа, підприємство, організація Колективним договором визначає максимальний розмір доплати за ведення військового обліку. Конкретний розмір доплати встановлюється наказом по підприємству за погодженням із працівником як при прийнятті на роботу, так і згодом залежно від чисельності осіб, які підлягають військовому обліку (облікового контингенту).
Наприклад, на підприємстві працює 50 військовозобов’язаних і призовників. У такому разі посадовій особі, на яку покладено обов’язки з ведення військового обліку, доплату може бути встановлено, наприклад, у розмірі 10% посадового окладу. Якщо чисельність військовозобов’язаних і призовників становить близько 500 осіб, установлюється максимальний розмір доплати — 50%.
Нагадаємо, що Порядком № 921, що визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, повинні керуватися центральні й місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та виконавчі апарати районних, обласних рад, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, військові частини, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності.
Варто зазначити, що згідно з п. 32 Порядку № 921, звіряння даних у картках первинного обліку призовників і військовозобов’язаних, які перебувають на військовому обліку у виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюється відповідно до графіка звіряння, затвердженого відповідним розпорядженням місцевого органу виконавчої влади.
Виконавчі органи кожної сільської, селищної та міської ради призначають особу, відповідальну за ведення військового обліку. Ці особи у визначені графіком звіряння строки відряджаються до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і здійснюють звіряння даних у картках первинного обліку з обліковими документами призовників і військовозобов’язаних, які зберігаються в районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Результати звіряння вносяться до журналу обліку результатів перевірок стану військового обліку призовників і військовозобов’язаних та звіряння облікових даних з даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 561 Порядку № 921, керівництво військовим обліком призовників і військовозобов’язаних на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, у тому числі в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників і військовозобов’язаних на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ) здійснюють обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Райдержадміністрації, виконавчі органи міських рад у взаємодії з районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки відповідно до планів, затверджених розпорядженнями голів райдержадміністрацій або рішеннями виконавчих органів міських рад, проводять перевірку стану військового обліку в органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, які здійснюють бронювання військовозобов’язаних та в яких працюють призначені в команди на воєнний час військовозобов’язані, перевіряються один раз на рік. Решта органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряється один раз на три роки. Результати перевірок вносяться до журналів обліку результатів перевірок стану військового обліку призовників і військовозобов’язаних та звіряння облікових даних з даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (п. 81 Порядку № 921).
Іноді фахівець в ході виконання обов’язків за посадою плутає терміни доплата і надбавка. Відмінність (різниця) доплати від надбавки полягає в тому, що доплата — обов’язкова, а надбавка — ні.
Доплата — це виплата, що має компенсаційний характер (за інтенсивність виробництва, складні умови трудової діяльності), а надбавка застосовується як заохочення. Розміри доплати за різні роботи і види діяльності визначаються законодавством, а розміри надбавки визначає роботодавець (рада директорів, генеральний директор, начальник відділу) на свій розсуд.
Якщо установа, організація, підприємство прагне продемонструвати, що фахівець є цінним, то застосовується саме надбавка.
Для виплат доплат у бюджетній сфері слід керуватися постановою КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298 (далі — Постанова № 1298).
Пункт 4 Постанови № 1298, зокрема, надає право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам у бюджетній сфері в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків: установлювати працівникам цих бюджетних установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них.
ПРИКЛАД |
|
|
Джерело: hrliga
Ст. 164 ПКУ встановлено особливості визначення бази оподаткування ПДФО для доходів у негрошовій формі. А…
Ортопедичний матрац – це не просто частина меблів, а важливий елемент здорового способу життя. Якість…
В арсеналі сучасних маркетологів є багато ефективних інструментів, тому про такий скромний метод впливу як…
Найкращий пункт обміну. Критерії та поради при виборі обмінника Коли потрібно обміняти 100-200 доларів, люди…
У статті 8 Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 14.09.2024 №12000 визначили…
Компьютерная игра Counter-Strike 2 является одной из самых популярных киберспортивных дисциплин благодаря тому, что тут…