Головна » Юристу » Юридичні консультації » Допущення до роботи з дітьми осіб, з якими не оформлено трудові відносини: позиція ВС
Юридичні консультації

Допущення до роботи з дітьми осіб, з якими не оформлено трудові відносини: позиція ВС

Поділіться з друзями - підтримайте проект

Print Friendly, PDF & Email

Верховний Суд розглянув справу про накладення Державною службою з питань праці на фізичну особу-підприємця штрафу за допущення осіб до роботи у дитячому розважальному комплексі без належного оформлення трудових відносин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі також – ФОП, позивач) до Управління Державної служби з питань праці (далі також – Управління Держпраці, відповідач), третя особа – фізична особа-підприємець, про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору полягає в тому, що за результатом проведення інспекційного відвідування суб’єкта господарювання відповідачем було виявлено факт допущення позивачем деяких осіб до виконання трудових обов’язків – адміністратора, інструктора, кухара та ін. у дитячому розважальному комплексі без укладання трудового договору, видання відповідного наказу (розпорядження) та повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску. У зв’язку з виявленим порушенням трудового законодавства, Управлінням Держпраці було прийнято постанову про накладення на позивача штрафу.

Вважаючи цю постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Судами першої та апеляційної інстанцій позов було задоволено. При цьому суди виходили з того, що висновок відповідача за результатами проведеного позапланового інспекційного відвідування позивача про порушення останнім вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) є помилковим, що у свою чергу свідчить про прийняття ним постанови про накладання штрафу з порушенням вимог чинного законодавства та без належних підстав.

Однак Верховний Суд не повністю погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу Управління Держпраці задовольнив частково, рішення судів попередніх інстанцій скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів у складі Касаційного адміністративного суду виходила з того, що єдиним доказом, прийнятим до уваги судами попередніх інстанцій та яким мотивовано судові рішення, був висновок експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, відповідно до якого підпис від імені позивача у засвідчуваних написах «копія вірна» на копіях договорів про надання послуг, укладених з особами – надавачами послуг, виконаний іншою особою.

На підставі вказаного, суди дійшли висновку, що будь-яких інших доказів стосовно укладання позивачем вищенаведених договорів відповідачем у справі суду не було надано.

Водночас, Верховний Суд звернув увагу, що судами попередніх інстанцій не надано жодної правової оцінки письмовим поясненням, долученим відповідачем до відзиву до позовної заяви, в яких відповідні особи пояснили, що працювали у позивача згідно з договорами про надання послуг, які укладалися між ними та позивачем. Також заначили, що відповідно до вказаних договорів вони зобов`язувалися виконувати різноманітні роботи на замовлення позивача на території дитячого розважального комплексу.

Таким чином, за висновком Касаційного адміністративного суду, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що будь-яких інших доказів стосовно укладання позивачем вищенаведених договорів про надання послуг відповідачем у справі суду не було надано.

У цій справі Верховний Суд застосував правову позицію, згідно з якою застосування Управлінням Держпраці до суб’єкта господарювання штрафних санкцій за допущення до роботи осіб, з якими не оформлено трудові відносини, спрямовано на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства, які полягають у створенні безпечних умов для фізичного розвитку та дозвілля дітей, захисту їх життя та здоров’я, та вимогами захисту економічних інтересів окремої особи, зокрема, гарантованого частиною першою статті 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Водночас колегія суддів врахувала, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності за КВЕД 93.21 Функціонування атракціонів і тематичних парків. Відповідно до КВЕД-2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457, цей клас включає діяльність розважальних і тематичних парків, зокрема, з організації відпочинку та розваг (діяльність парків атракціонів, таких як механізовані гірки, водні гірки, ігри, шоу, діяльність, пов’язану з організацією ярмарків і майданчиків для пікніків).

З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що вказаний вид діяльності пов’язаний із підвищеною небезпекою для відвідувачів, зокрема дітей, а тому вимоги стосовно залучення кваліфікованого персоналу, дотримання правил техніки безпеки та охорони праці є особливо суворими.

Постанова Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі № 160/5790/19 (адміністративне провадження № К/9901/24401/21) – за посиланням

СЮГ


Поділіться з друзями - підтримайте проект