ДРС проти ініціатив Мінсоцполітики щодо ФОП

Нагадаємо, що Мінсоцполітики оприлюднило проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників та протидії застосуванню незадекларованої праці». Про нього ми вже писали.

Зважаючи на вкрай незадовільне ставлення бізнесу до ініціатив Мінсоцполітики, зазначених у проекті закону, Державна регуляторна служба України проаналізувала ситуацію та пропонує до уваги учасників обговорення, яке відбудеться 27 лютого 2019 року о 15:00 у ДРС, власну позицію.

Як зазначили у ДРСУ, у зв’язку із пропозиціями Мінсоцполітики вкотре виникла дискусія навколо спрощеної системи оподаткування. Нагадуємо, що середнє навантаження суб’єкта підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування не менше ніж у інших суб’єктів господарювання. Тому саме із суб’єктами господарювання треба порівнювати ФОПів. Спрощена система оподаткування існує для того, щоб зменшити регуляторний тиск на малий бізнес через облік та контроль.

У ДРС неодноразово наголошували, що сфера праці в Україні надмірно зарегульована. Трудовий і цивільно-правовий договори мають різну правову природу. Вони по-різному укладаються, змінюються, розриваються та створюють відмінні один від іншого правові наслідки. Трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції, суттєвою ознакою якого є соціальне забезпечення працівника та надання йому гарантій захисту своєї трудової діяльності у безпечний спосіб та за належних умов (з забезпеченням роботодавцем соціального страхування, права на відпустки, належним чином облаштованого робочого місця тощо). Предметом трудового договору є процес праці, а предметом договору цивільно-правового характеру – результат конкретної праці.

На думку ДРСУ, запропоновані проектом Закону норми можуть виявитися небезпечними для підприємців у різних видах діяльності, що реалізують свої здібності у найбільш зручний та доступний для них спосіб. Йдеться не тільки про сферу ІТ, а і про фріланс, консалтинг, аутсорсинг та багато інших видів діяльності.

У разі прийняття проекту Закону в оприлюдненій редакції, існують ризики негативного впливу на всі вищезгадані сфери діяльності, а саме:

• зниження конкурентоспроможності через зростання податків,
• переїзд значної частини українських фахівців на роботу за кордон,
• зменшення податкових надходжень до місцевих бюджетів.

Слід також підкреслити наміри розробника проекту Закону унормувати підвищення повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальних органів. У проекті йдеться про те, що факт наявності трудових відносин встановлюється посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальних органів, яка має повноваження державного інспектора праці, за результатами здійснення заходів державного контролю.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ст. 204 ЦКУ закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов’язки підлягають виконанню.

Зважаючи на це, можна зробити висновок, що норми законопроекту порушують базові положення ЦКУ, що є антиконституційним.