Експорт послуг: що можна, а що – зась?

Щодо проблематики: наразі в Україні сформувався великий клас самозайнятих осіб, що працюють на міжнародному ринку фрілансу. Більшість з них має наміри легалізувати свої доходи тим чи іншим чином, або й започаткувати власний бізнес, сплачувати податки в Україні. Проте, що і як робити в такому випадку фрілансеру – здебільшого незрозуміло та неочевидно. Ми намагаємось дати відповіді на основні питання з цієї тематики. Проте, мусимо визнати, для легалізації та спрощення ведення діяльності, практичні інструменти застаріли і не відповідають вимогам часу. Ця стаття не розглядає зміни, що виникнуть в разі прийняття законопроекту 4496, а лише показує ті можливості та обмеження, що існують на сьогодні. В разі прийняття законопроекту ми розповімо про зміни, які відбудуться, проте, ще до його прийняття, мусимо визнати, що для мікробізнесу та самозайнятих осіб цього закону, м’яко кажучи, недостатньо.

Як укласти контракт з іноземним роботодавцем

Існує декілька варіантів юридичного оформлення контракту, які відрізняються вимогами до документального оформлення, за характером валютного регулювання та за оподаткуванням. Український виконавець контракту може виступати як:

• Найманий працівник;

• Самозайнята особа;

• Фізична особа – підприємець;

• Юридична особа.

Найманий працівник

Між українським працівником та іноземним роботодавцем може бути укладений контракт на виконання певної роботи, що є аналогом трудового договору у законодавстві України. Контракт може бути як строковим, так і укладеним на невизначений термін. Вимоги трудового законодавства України не розповсюджуються на подібні контракти. Правовідносини регулюються правом країни місця знаходження роботодавця. Відповідно до Статті 31 Закону «Про міжнародне приватне право» контракт, стороною якого є громадянин України,укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення. Додаткові вимоги можуть бути встановлені законодавством країни місцезнаходження роботодавця. Наявність письмового трудового договору необхідна для того, щоб можна було підтвердити статус доходів саме як заробітної плати та отримати право на уникнення подвійного оподаткування. Банк, у якому відкритий рахунок для зарахування доходів від іноземного роботодавця, може вимагати надання копії контракту для підтвердження джерела цих доходів.

Необхідно зазначити, що роботодавці, як правило, не зацікавлені укладати саме трудовий контракт, оскільки в цьому разі вони несуть додаткові витрати на оплату соціального та пенсійного страхування за найманого працівника. В усіх розвинених країнах правове регулювання трудових відносин є більш жорстким, ніж звичайних цивільно-правових відносин. Отже, роботодавцю вигідніше, як з точки зору зменшення витрат, так і з точки зору зменшення юридичних формальностей, укласти з фрілансером цивільно-правовий договір, що передбачає виконання фрілансером певної роботи або надання певних послуг у якості незалежного підрядника (самозайнятої особи).

Самозайнята особа

Самозайнятою вважається особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, якщо вона не є найнятим працівником. Фрілансер, що надає професійні послуги іноземним замовникам на підставі цивільно-правових договорів, розглядається як самозайнята особа. Відповідно законодавства самозайняті особи не зобов’язані реєструватися як суб’єкти підприємницької діяльності, але на сьогодні правові норми, що регулюють їх діяльність, є досить суперечливими. Відповідно до статті 178 Податкового кодексу, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік. Відсутність реєстрації у податковому органі загрожує штрафом у 170 грн., а також неможливістю врахування документально підтверджених витрат при визначенні оподатковуваного доходу. Відповідно до статті 5 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право займатися зовнішньоекономічною діяльністю, якщо вони зареєстровані як підприємці. Хоча на сьогодні ця норма виглядає явно застарілою, та малоймовірно, що контролюючі органи будуть її активно застосовувати з метою створення тиску на фрілансерів, такий ризик зберігається.

Отже, для того, щоб уникнути юридичних ризиків, у разі систематичного надання послуг за контрактами з іноземними замовниками, краще зареєструватися суб’єктом підприємницької діяльності. До того ж, це може забезпечити більш сприятливий податковий режим.

Фізична особа – підприємець

Для реєстрації у якості підприємця необхідно звернутися з паспортом до державного реєстратора за місцем проживання, заповнити реєстраційну форму та сплатити держмито. У реєстраційній формі необхідно вказати види діяльності, які ви маєте намір здійснювати (необхідно також вказати ознаку здійснення зовнішньоекономічної діяльності). Далі треба обрати систему оподаткування – загальну або спрощену. В разі застосування спрощеної системи оподаткування разом з реєстраційною формою необхідно подати заяву про реєстрацію платником єдиного податку 3-ї групи. Реєстрація підприємницької діяльності здійснюється протягом одного робочого дня, а реєстраційні документи надходять до Єдиного реєстру у електронному вигляді, тому немає потреби додатково ставати на облік у податковій чи Пенсійному фонді.

Фізична особа – підприємець має право укладати будь-які зовнішньоекономічні угоди, які прямо не заборонені законодавством України.

Щодо форми контрактів з іноземними замовниками, то наразі існує неузгодженість законодавства. З одного боку, чинним є положення Статті 6 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до якого зовнішньоекономічний контракт має укладатися у простій письмовій формі. З іншого НБУ визначив інвойс єдиним документом, необхідним для здійснення валютного контролю при експорті послуг, отже для того, аби легально отримати гроші на валютний банківський рахунок, письмового контракту не потрібно. Потрібно також взяти до уваги, що відповідно до Цивільного кодексу України, недодержання встановленої форми не є підставою для визнання договору недійсним, якщо сторони здійснили фактичні дії, що свідчать про наявність договору та спрямовані на його виконання.

Отже, де факто, для надання послуг іноземному замовнику підприємцю достатньо мати усну угоду, або угоду укладену за допомогою електронного листування. Але треба мати на увазі, що в разі порушення замовником умов угоди, укладеної без додержання форми, навряд-чи якийсь суд прийме таку справу до розгляду.

Юридична особа

Найбільш поширеною наразі в України організаційною формою юридичної особи є товариство з обмеженою відповідальністю, хоча можлива реєстрація і приватного підприємства. Склад засновників товариства з обмеженою відповідальністю може складатися з одного або декількох осіб. Процедура реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю не набагато складніша за реєстрацію підприємницької діяльності фізичної особи.

Підтримання юридичної особи вимагає додаткових витрат на ведення бухгалтерського обліку та виконання деяких інших формальностей. В той же час, якихось переваг перед фізичною особою – підприємцем, з точки зору можливості укладання зовнішньоекономічних контрактів або оподаткування, юридична особа не має.

Реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю доцільна у таких випадках:

1. Кілька осіб ведуть спільний бізнес та бажають юридично закріпити розподіл своїх часток у цьому бізнесі;

1. Засновник товариства хоче обмежити власну майнову відповідальність лише сумою свого внеску до статутного фонду товариства.

Таким чином, реєстрація юридичної особи є способом зменшення юридичних ризиків для власників бізнесу.

Як отримувати оплату від роботодавця законним шляхом

Насьогодні найбільшою проблемою для експортерів послуг, що діють на ринку фрілансу, є неврегульовані та застарілі вимоги до способу отримання оплати від нерезидентів (іноземних компаній та громадян). В умовах світової глобалізації торгівлі та ринку професійних послуг, це виглядає, звісно, нелогічно, та обурює. Проте маємо те що маємо.

Чи можна використовувати рахунки у міжнародних платіжних системах?

Існує багато платіжних систем, що обслуговують міжнародні перекази. Найбільш популярними на сьогодні є PayPal, Payoneer, Skrill, інші.

Нацбанк дозволяє громадянам України використовувати міжнародні платіжні системи для отримання коштів за умови їх зарахування на рахунки в українських банках. Жодна з перелічених систем не відповідає цій вимозі. Отже, їх використання для отримання та зберігання коштів на сьогодні є, на жаль, незаконним.

Так само проблемним є використання з цією метою рахунків у іноземних банках, у тому числі карткових рахунків платіжних систем Visa та MasterCard, емітентами яких є іноземні фінансові установи. Для відкриття та використання цих рахунків громадянам України необхідно отримати індивідуальну ліцензію Нацбанку, що на практиці, з огляду на складність бюрократичної процедури, для звичайного громадянина є практично неможливим. Єдиним виключенням є громадяни України, які легально перебувають за кордоном. Вони мають право відкривати рахунки у закордонних банках, але лише на час перебування. Отже, єдині, хто мають право на законних підставах постійно користуватися цими рахунками – громадяни України, що отримали дозвіл на постійне проживання в іншій державі. Для решти єдиною законною опцією є зарахування коштів на банківські рахунки в України, режим використання яких залежить від правового статусу власника.

Найманий працівник або самозайнята особа

Оплата за контрактом може зараховуватися на поточний рахунок фізичної особи або на картковий рахунок у іноземній валюті, відкритий в українському банку. На ці надходження не поширюється вимога щодо обов’язкового продажу частини валютної виручки. Отже, кошти, що надійшли на рахунок, можна зняти у іноземній валюті, або конвертувати у гривню за допомогою обслуговуючого банку.

За обслуговування поточних рахунків банки стягують невелику фіксовану комісію, розмір якої визначається тарифами банку. Крім того, банки стягують комісію за проведення валютообмінних операцій (0,2 – 0,6% від суми операції) та за видачу готівкових коштів з рахунку (0,5 – 1% від суми).

Зарахування коштів на рахунок від роботодавця здійснюється за допомогою міжнародного банківського переводу SWIFT. Щоб гроші гарантовано надійшли на рахунок, роботодавцю необхідно надати повні та точні реквізити для міжнародних грошових переказів, отримати які можна у банку. Треба зазначити, що переказ коштів за системою SWIFT коштує від 20-30 доларів. Отже необхідно заздалегідь визначити, хто нестиме ці витрати – ви чи роботодавець.

Кошти в іноземній валюті з карткового рахунку фізичної особи можна використовувати для здійснення платежів за кордон без будь-яких обмежень, а з поточного рахунку – за умови подання банку копій підтверджуючих документів (контракту або інвойсу).

Фізична особа – підприємець

Якщо ви надаєте послуги як фізична особа – підприємець, вам необхідний банківський валютний рахунок. Так само, зарахування коштів на цей рахунок буде здійснюватися за допомогою переказу SWIFT.

НБУ суттєво спростив вимоги до документального підтвердження джерел надходження валюти від надання послуг, визначивши єдиним підтвердним документом інвойс.

Частина валюти, що надходить на цей рахунок (на сьогодні це 60%), підлягає обов’язковому продажу. Решту можна зберігати та використовувати у іноземній валюті або за бажанням конвертувати у гривню. Обов’язковий продаж здійснює банк за курсом міжбанківського валютного ринку. Треба зазначити, що курс МВР, як правило, більш вигідний, ніж курс конвертації платіжних систем Visaта MasterCard при знятті готівки у банкоматі або при розрахунках картою у торгівельній мережі.

Тариф на зняття готівки з рахунку складає від 0,5 до 1%. Щомісячна плата за обслуговування рахунку дещо вища – в середньому 100 грн. За обов’язковий продаж валюти комісія не стягується.

Існують деякі обмеження на використання коштів в іноземній валюті з поточного рахунку підприємця. В разі здійснення платежів за кордон банк вимагатиме документи, що підтверджують наявність угоди – контракт, інвойс, а в разі оплати за товари – вантажну митну декларацію. Але на зняття коштів готівкою обмежень не існує.

На відміну від доходів найманих працівників та самозайнятих осіб, фізичні особи – підприємці не мають права використовувати карткові рахунки для отримання надходжень від підприємницької діяльності.

Юридична особа

Режим валютних рахунків, що використовуються юридичними особами, практично не відрізняється від режиму поточного рахунку фізичної особи – підприємця. Додаткові обмеження існують щодо використання готівки в іноземній валюті, яку юридична особа може використовувати лише для оплати закордонних відряджень. Готівка з рахунку не може бути використана для оплати праці чи виплати дивідендів засновникам – резидентам. Для цього кошти у валюті спочатку потрібно конвертувати у гривню.

Як сплачувати податки?

Види та ставки податків залежать насамперед від того, у якій якості виступає виконавець контракту.

Найманий працівник

Наймані працівники сплачують один вид податку – податок на доходи фізичних осіб. Причому сплачують його двічі – у країні, де вони отримують доходи, тобто де зареєстрований роботодавець, та в Україні.

Роботодавець утримує іноземний податок з доходу працівника та перераховує йому вже суму за вирахуванням податку. При цьому працівник, як правило, звільняється від обов’язку подавати декларацію у податковий орган країни, де отримані доходи.

Ставка податку в Україні складає 18% з усієї суми отриманого доходу (тобто без вирахування іноземного податку). Додатково тимчасово сплачується 1,5% військового збору. Особа, яка протягом року отримувала іноземні доходи, повинна до 1 травня наступного року подати податкову декларацію за місцем свого проживання. На підставі декларації податковий орган розраховує суму податку до сплати та повідомляє її платнику, який повинен сплатити її до 1 серпня. При цьому податок, сплачений за кордоном, може бути врахований у зменшення суми податку, яка підлягає сплаті в Україні. Можливість та механізм такого зменшення залежить від наявності Угоди про уникнення подвійного оподаткування, укладеною Україною з відповідно державою. Податкові органи мають надавати платникам податку безкоштовні консультації щодо заповнення декларації та застосування положень міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування.

Для отримання права на зарахування податку, сплаченого за межами України, платник податку зобов’язаний отримати від податкового органу іноземної країни довідку про суму отриманого доходу та сплаченого податку. Ця довідка підлягає легалізації у консульстві України у відповідній країні. У разі відсутності такої довідки платник податку може звернутися до податкового органу з заявою про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня.

Самозайнята особа

Самозайнята особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, сплачує податок на доходи фізичних осіб (а також військовий збір) за такою ж ставкою, та подає податкову декларацію в тому ж порядку, що й найманий працівник, який отримує іноземні доходи.

Але, на відміну від найманих працівників, які отримують оплату за трудовим контрактом, самозайнята особа, яка отримує доходи від незалежної професійної діяльності, має право зменшити суму оподатковуваного доходу на суму документально підтверджених витрат, пов’язаних з провадженням цієї діяльності. Це право надається лише тим самозайнятим особам, які стали на облік у податковому органі та отримали довідку про взяття на облік.

Додатково самозайнята особа сплачує Єдиний соціальний внесок за ставкою 22% до бази оподаткування ПДФО (різниці між доходами та документально підтвердженими витратами). Сума ЄСВ за місяць не може бути меншою за 22% мінімальної заробітної плати та більшою за 22% максимальної бази нарахування внеску. Наразі мінімальна та максимальна суми ЄСВ за місяць складають 319 грн. та 7579 грн. відповідно.

Фізична особа – підприємець

Режим оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності розрізняється, залежно від того, яку систему оподаткування обрав підприємець – загальну чи спрощену.

Загальна система оподаткування

Підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, сплачують податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% (тимчасово також військовий збір за ставкою 1,5%), а також Єдиний соціальний внесок за ставкою 22% до об’єкту оподаткування (за тими ж правилами, що й самозайняті особи). Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між сумою виручки та документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю.

Підприємці, які мають найманих працівників, також сплачують ЄСВ за ставкою 22% до суми нарахованої заробітної плати, але не менше 319 грн. на одного працівника на місяць. Ці підприємці також повинні утримувати з заробітної плати найманих працівників та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

До витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, при експорті послуг можна включати:

• Витрати на послуги зв’язку;

• Витрати на рекламу;

• Банківські комісії;

• Витрати на придбання послуг, прямо пов’язаних з підприємницькою діяльністю;

• Суми Єдиного соціального внеску.

Підприємці, які мають найманих працівників, включають їхню заробітну плату та нараховані на неї суми ЄСВ до витрат пов’язаних з господарською діяльністю.

Підприємці на загальній системі оподаткування подають таку звітність до контролюючих органів:

• Щорічно декларацію з податку на доходи фізичних осіб – не пізніше 9 лютого;

• Щорічно звіт з ЄСВ за себе – не пізніше 9 лютого;

Підприємці, що мають найманих працівників, крім того подають:

• Щомісяця до 20 числа звіт з ЄВС за найманих працівників за попередній місяць;

• Щоквартально на протязі 40 днів звіт про виплачені доходи фізичним особам та утримані з них суми прибуткового податку.

Податки за себе підприємець на загальній системі сплачує за підсумками року, а за найманих працівників – щомісяця.

Підприємці, що здійснюють експорт послуг, не сплачують податок на додану вартість, та не зобов’язані реєструватися у якості платників ПДВ, оскільки відповідно до Статті 185 Податкового кодексу постачання послуг за межами митної території України не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Спрощена система оподаткування (Єдиний податок)

Підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку 3-ї групи, сплачують податок у розмірі 5% від загальної суми виручки, що надійшла на їх рахунки від тих видів діяльності, які зазначені у свідоцтві платника єдиного податку. Чистий дохід від видів діяльності, не зазначених у свідоцтві, оподатковується на загальних підставах (тобто 18% ПДФО та 22% ЄСВ).

Декларація з єдиного податку подається, і податок сплачується, – поквартально.

Крім єдиного податку, підприємець має сплачувати ЄСВ у сумі не меншій мінімального розміру внеску (319 грн. на місяць). Звіт з ЄСВ подається один раз на рік.

Підприємці – платники єдиного податку, що мають найманих працівників, сплачують ПДФО та ЄСВ з їх заробітної плати, та подають відповідну звітність так само, як і підприємці, що використовують загальну систему оподаткування.

Якщо платник єдиного податку добровільно реєструється платником ПДВ, то ставка єдиного податку зменшується до 3% від суми виручки. Проте додається ведення реєстру ПН. Для надання послуг на експорт, реєструватися платником ПДВ, нагадуємо, немає потреби.

Юридична особа

Юридична особа є платником податку на прибуток підприємств за ставкою 18% до об’єкта оподаткування, який визначається як прибуток до оподаткування за правилами бухгалтерського обліку, з урахуванням деяких коригувань, визначених Податковим кодексом. Формат статті не дозволяє детально розповісти про методику розрахунку оподатковуваного прибутку, але в загальних рисах вона подібна до розрахунку чистого доходу підприємця на загальній системі оподаткування. Підприємство подає декларацію з податку на прибуток та сплачує податок один раз на рік, а якщо доходи за попередній рік перевищують 20 млн. грн. – щокварталу. Сплата ПДФО та ЄСВ за найманих осіб, та подання відповідної звітності юридичними особами не відрізняється від порядку, встановленого для фізичних осіб – підприємців.