Фабула судового акту: Ситуація типова. Фіскальний орган шукає привод провести виїздну позапланову перевірку платника податків та направляє йому запит. Незалежно від змісту відповіді платника податків та доданих документів видає наказ на проведення перевірки. Як правило у запиті витребовується стільки документів, які складають майже усю бухгалтерію за останні три роки діяльності підприємства, а питання серед іншого ставляться такі, які не мають жодного відношення до повноважень фіскалів. Навіть існує порада: «не напружуватись при написанні відповіді – все одно читати не будуть і прийдуть».
Проте, у нашій ситуації платник податків хоча і допустив фіскальний орган на перевірку, але оскаржив наказ на її призначення. І тут суд першої інстанції скасував такий наказ, а суди апеляційної та касаційної інстанцій залишили це рішення суду без змін.
Фактично суди у цій справі констатують законодавче обмеження повноваження фіскального органу видавати наказ на проведення перевірки без наявності конкретних недоліків у відповіді платника на податковий запит. Тобто, в суді досліджується питання «яку саме інформацію НЕ повідомив платник податків у своїй відповіді на запит та які документи не надав на вимогу контролюючого органу». При цьому документи та пояснення повинні надаватись платником податків лише на питання зазначені у запиті, а не на будь-які, які виникли згодом. Для цього фіскальний орган може направити повторний запит.
Отже, якщо платник податків відповів на податковий запит змістовно з дотриманням вимог пп. 78.1.1, п.78.1, ст. 78 ПК України призначення та проведення у нього позапланової перевірки є протиправним.
Проте, найбільш приємне для платника у цій справі, це висновок ВАСУ, що саме фіскальний орган при оскарженні наказу на проведення перевірки у суді повинен довести наявність таких недоліків у відповіді на запит. (ВАСУ від 7 лютого 2017р., К/800/14028/16) Користуємось!
