Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУоб’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб фізичної особи – підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої ФОП.
Під час нарахування (виплати) ФОП доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують ПДФО у джерела виплати, якщо ФОП, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується у разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до п.п. 14.1.195 та п.п. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (п. 177.8 ст. 177 ПКУ).
Відповідно до Довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами, дохід, виплачений самозайнятої особі відображається у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ під ознакою доходу «157».
Отже, сума списаної юридичною особою заборгованості на користь ФОП на загальній системі оподаткування, за якою минув строк позовної давності, є доходом такої ФОП.
При цьому, юридична особа суму списаної заборгованості на користь фізичної особи – підприємця у податковому розрахунок за ф. 1ДФ відображає під ознакою доходу «157».
