Фрілансерів зобов’яжуть укладати трудові договори

Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроект № 5161 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості, який регулює роботу фрілансерів. Автором проекту є Кабінет міністрів України.

У законопроекті пропонується внести низку змін до Кодексу законів про працю України (КЗпП), якими передбачається «введення нової особливої форми трудового договору – трудового договору з нефіксованим робочим часом». Головною особливістю такого договору є те, що у ньому, згідно з ч. 1 нової ст. 21¹ КЗпП «заздалегідь не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання власником або уповноваженим ним органом передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно».

Пропонується: власник або уповноважений ним орган самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для її виконання. При цьому повинні бути дотримані вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Крім цього, у проекті пропонується також внести зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у яких визначити порядок обчислення єдиного внеску для працівників, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного власника не може перевищувати 10 % загальної кількості. Зазначені обмеження не застосовуються для юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю менше ніж 10 працівників, які можуть укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити інформацію про:

спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання  роботи;

спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або відмовитися від її виконання;

інтервали, в які від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).

Кількість базових годин, у які від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.

Працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Заробітна плата виплачується працівникові, що виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.

Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.