Інтернет-торгівля: коли з РРО? – Завжди РРО!

Використання РРО — це одне з болючих питань для бізнесу. З одного боку, обраний напрям євроінтеграції, де в умовах високої культури ведення бізнесу застосування РРО є неоспорюваним питанням, зумовлює неухильне застосування РРО на більш поширене коло господарських операцій. З іншого боку, у справедливому суспільстві держава має використовувати всі наявні у неї можливості для боротьби з тіньовими товарооборотами. Крім того, способи здійснення розрахунків в умовах глобальної діджиталізації стають настільки різноманітними, що це також викликає багато запитань у суб’єктів господарювання, оскільки Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон про РРО) не в змозі передбачити всі варіанти можливих розрахунків. При цьому залишаються окремі питання, які потребують пояснень та чітких коментарів.

Пунктом 296.10 ст. 296 ПКУ передбачено виключення для платників єдиного податку не лише першої групи, а й другої — четвертої груп (фізичні особи — підприємці). Останні можуть не застосовувати РРО, якщо обсяг їхнього доходу протягом календарного року не перевищує 1 млн грн.

Тому в ІПК ГУ ДФС у м. Києві від 27.06.2019 р. № 2953/Л/26-15-14-09-01-19-ІПК податківці вкотре підтвердили, що у разі якщо фізична особа — підприємець є платником єдиного податку третьої групи та має обсяг доходу понад 1 млн грн, але виручку отримує у безготівковій формі, така фізична особа — підприємець може не застосовувати РРО. Обов’язковість застосування РРО передбачено лише для випадків, коли виручка отримується у готівковій формі або безготівково шляхом використання платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

З 01.01.2017 р. незалежно від обсягів реалізації протягом року фізичні особи — підприємці зобов’язані застосовувати РРО, якщо вони здійснюють продаж технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а з 01.01.2019 р. ще й реалізацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затверджено постановою КМУ від 16.03.2017 р. № 231 (далі — постанова № 231), яка набрала чинності з 07.05.2017 р.

Але, намагаючись уникнути обов’язку використання РРО деякі суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, запровадили схему реалізації, за якою технічно складні побутові товари реалізуються виключно за безготівковим розрахунком, а супутні та інші товари — за готівку. Втім, така схема реалізації є недієвою, оскільки, як зазначено ДФС, сам по собі факт здійснення реалізації фізичною особою — підприємцем технічно складних побутових товарів вимагає застосування РРО під час продажу всіх товарів, а не лише технічно складних (ІПК ДФС України від 16.05.2017 р. № 206/Ч/99-99-14-05-01-14/ІПК). Крім того, якщо фізична особа — підприємець має декілька господарських одиниць, то його обов’язок застосовувати РРО поширюється на всі господарські одиниці (незалежно від асортиментного набору), а не лише на ту, де здійснюється продаж технічно складних побутових товарів. Законодавством передбачено вимоги до платника податків, а не до його структурних одиниць.

Втім якщо з таким висновком немає сенсу сперечатися, то наступний викликає чимало запитань. Зокрема, йдеться про продаж технічно складних побутових товарів, на які не надається гарантійне зобов’язання (наприклад, товари, що були у використанні або гарантійний строк на які закінчився). Так, ДФС зауважила, що оскільки постанова № 231, якою затверджено Перелік груп технічно складних побутових товарів, винятків не передбачає, то реалізація таких товарів і приладів, які були у використанні або строк гарантійного обслуговування яких закінчився, також має здійснюватися із застосуванням РРО (ІПК ДФС України від 16.05.2017 р. № 205/Б/99-99-14-05-01-14/ІПК).

Однак не слід забувати, що норма щодо обов’язкового застосування РРО для товарів, на які поширюється гарантійне зобов’язання продавця або товаровиробника, покликана не лише для встановлення повного контролю за товарооборотом переважно імпортованого товару (зокрема, аби зменшити потоки так званого «сірого» імпорту). Головною метою, яка переслідувалася, була охорона прав споживачів. Так, за Законом України від 12.05.91 р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» виробник має забезпечити належну роботу товару протягом гарантійного строку. А однією із вимог виконання гарантійного зобов’язання є, зокрема, пред’явлення розрахункового документа, що засвідчує дату продажу товару. Проте у випадку, коли гарантія при реалізації товару дійсно не встановлюється (як у випадку із продажом товарів, що були у використанні або гарантійний строк на які закінчився), вимога щодо застосування РРО, на думку автора, виглядає сумнівною та більше схожа на виключно контрольну функцію, ніж на бажання захистити права споживачів. Ймовірно тільки судова практика зможе змінити погляд на цю ситуацію. 

Розрахунки через Інтернет

Уже давно всі продавці, які застосовують у своїй роботі платіжні термінали, змирилися з тим, що безготівковий розрахунок із застосуванням платіжної картки та POS-терміналу прирівнюється до готівкового розрахунку. Податківці до безготівкової форми розрахунків відносять виключно перерахування коштів через установу банку — перерахування коштів з поточного рахунку покупця та поточний рахунок продавця, внесення коштів до каси банку або використання програмно-технічного комплексу самообслуговування, який належить банку та знаходиться у його приміщенні.

Втім на сьогодні вже й до магазину покупець часто не заходить, а здійснює покупки через Інтернет. З цього приводу ДФС зауважила, що у разі якщо розрахунок здійснюється з використання платіжних систем LiqPay, WayForPay чи інших, фактично має місце попередня оплата із застосуванням платіжних карток, що тлумачиться як готівковий розрахунок (за аналогією до розрахунку з продавцем платіжною карткою у місці продажу товару через POS-термінал) та, відповідно, потребує застосування РРО (ІПК ГУ ДФС у Харківській області від 01.07.2019 р. № 3004/ІПК/20-40-14-10-21).

Водночас податківці звертають увагу, що на відміну від ситуацій, коли є можливість надати покупцю розрахунковий платіжний документ при придбанні товару через Інтернет (фактично після здійснення оплати матиме місце фізична доставка товару покупцю, з якою і передбачається надання розрахункового документа), з послугами, що придбаваються через Інтернет, усе трохи складніше. При придбанні послуг, наприклад інформаційно-консультаційних, результат яких отримується через використання різного програмного забезпечення, відсутній факт фізичної передачі результату такої послуги споживачу, відповідно, відсутня можливість надання розрахункових документів споживачу. Оскільки має місце невизначеність місця проведення розрахунків, продавці таких послуг можуть не застосовувати РРО (ЗІР, категорія 109.02).

Також податківці роз’яснили, що у разі якщо при продажу товару розрахунок здійснювався платіжною карткою із застосуванням POS-терміналу, то у випадку відмови покупця від товару та його повернення продавець зобов’язаний здійснювати повернення коштів виключно у банк покупця на ту платіжну картку, якою здійснювався розрахунок (ІПК ДФС України від 12.07.2019 р. № 3236/6/99-99-14-05-01-15/ІПК та ЗІР, категорія 109.02).

Урегульовано також питання щодо порядку відображення в РРО продажу товару з відстроченням платежу або в кредит (з оплатою частинами). Так, при реалізації товару в кредит продавець має сформувати чек на повну суму із зазначенням форми розрахунку «кредит/відстрочка платежу/післяплата», а при погашенні суми за товар гроші вносяться до каси продавцем через операцію «службове внесення» із зазначенням номера фіскального чеку, за яким було здійснено продаж товару в кредит (ІПК ДФС України від 12.06.2019 р. № 2687/6/99-99-14-05-01-15/ІПК).

Вісник ДПС