Інтерв’ю заступника міністра фінансів Сергія Верланова – Про воєнний стан, розмитнення автомобілів на еврономерах і податки на посилки

В інтерв’ю «Перша Шпальта» заступник міністра розповів про те, чого чекати від змін бюджету в наступному році, чому було прийнято рішення про зниження податків для власників Єврономер і одержувачів посилок і як військовий стан відіб’ється на бюджеті країни.

Перші статистичні дані, які надходять, свідчать, що запровадження воєнного стану не вплинуло на доходи державного бюджету з точки зору виконання дохідної частини за податками і зборами. Крім того, Міжнародний валютний фонд підтвердив, що з юридичної точки зору введення воєнного стану не є перешкодою для нашої співпраці. Тому ми вважаємо, що ризиків немає.

Бюджет-2019 реалістичний, збалансований, фіскально відповідальний, кожна гривня видатків в ньому забезпечена реальними доходами. При розробці бюджету нам вдалося знайти компроміс між бажаннями і можливостями економіки країни. І ми впевнені, що зможемо виконати його у повному обсязі. Розрахунок доходів бюджету ми робили на основі реалістичного макроекономічного прогнозу, а у видатках врахували наявні боргові зобов’язання. Саме такий дисциплінований підхід до бюджетування є запорукою макроекономічної стабільності та дозволяє створити підґрунтя для стійкого економічного зростання.

По-перше, збільшені вони були у проекті Податкового кодексу, а не у проекті закону про державний бюджет. Ці податки стосуються того бізнесу, який може собі дозволити їх сплачувати. Зокрема, ми збільшили на два відсотки ставки рентної плати по нафті і нафтовому конденсату. А от газ ми не чіпали – це достатньо сенситивна категорія у зв’язку з подорожчанням.

По-друге, збільшивши оподаткування викидів СО2 із 41 копійки до 10 гривень, ми наблизились до світових стандартів, аби стимулювати підприємства більш відповідально ставитися до забруднення навколишнього середовища. При цьому був встановлений пільговий обсяг викидів у розмірі 500 тонн. Так що 80% підприємств, які раніше платили від однієї копійки до 250 гривень, тепер не будуть сплачувати цей збір. Він торкнеться насамперед великого бізнесу.

По-третє, індексація ставок акцизного податку тютюнових виробів. Ми з галуззю дійшли висновку, що це справедливий і зважений підхід. У нас є підтримка асоціації «Укртютюн» та найбільших виробників. З 1 липня 2019 року ставки будуть збільшені на 9% — відповідно до рівня інфляції.

Фактично, це всі підвищення податків. Також ми знизили неоподатковуваний мінімум для міжнародних поштових відправлень із 150 євро до 100, скасували норму про «три посилки», яка мала запрацювати з 1 січня. За різними розрахунками, які ми провели разом з поштовими операторами, після цього до розряду «оподатковуваних» перейде незначний відсоток посилок – не більше 5%. А вже з 1 січня 2021 року запрацює електронна система обліку і реєстрації цих посилок. До цього моменту усі поштові оператори, в тому числі «Укрпошта», будуть готові для її впровадження. Тому ми вважаємо, що цей крок є зваженим і обережним, і не зачіпатиме переважну більшість споживачів поштово-кур’єрських послуг. Але слід пам’ятати, що зниження неоподатковуваної вартості поштових відправлень — це світовий тренд. У Європейському Союзі, до якого ми прагнемо вступити, вона складає 22 євро, і зараз дебатується можливість її зниження до нуля.

Не нам, а державі. За нашими розрахунками, доходи можуть скласти від 350 мільйонів до півмільярда гривень за півроку.

Тут питання в ухиленні від сплати мита продавцями побутової електроніки, яка коштує саме від 100 до 150 євро. Насамперед, це сегмент мобільних телефонів. Для прикладу, під час нещодавньої Black Friday була реклама одного з інтернет-магазинів про те, що один і той самий мобільний телефон коштує 4990 гривень або 4500 гривень і внизу червоненьким примітка «Доставлення буде здійснено однією з поштових компаній…» Товар знаходиться в Польщі, його пересилання буде здійснено поштовою компанією протягом 7 днів. Різниця – 500 гривень. І саме проти таких «розумників» має працювати ця норма.

В останні два місяці ми увійшли у фазу прийняття складних, неприємних, але відповідальних рішень: підняття цін на газ, воєнний стан та інші заходи, які є непопулярними у сенсі популізму, а не у сенсі суспільного блага. Але усі ці рішення роблять країну сильнішою.

Це один з тих кроків, які треба було зробити раніше. Проблему автомобілів на єврономерах ми вирішували разом з Комітетом Верховної Ради. І тут хотів би сказати дякую пані Ніні Южаніній за її лідерство у цьому процесі. Особливо на фінальних, найвідповідальніших і найбільш складних етапах.

Встановлені законом умови розмитнення автомобілів, як на мене, є ексклюзивними. Після 90-х ринок вживаних автомобілів у нас був дещо деформований і не розвивався так, як розвивається в інших країнах. Були встановлені обмеження по віку автомобілів, дуже високі захисні мита. Це і спровокувало ситуацію з автівками на єврономерах. Як автовласник цілком розумію людей, адже у них, фактично, був вибір між потриманим ВАЗом і «Ланосом».

Друга сторона рівняння – правове поле, якого просто не було. Оскільки офіційно не можна було купити таке авто, його не можна було і офіційно розмитнити.

Тобто рішення, яке прийнято, на мою думку, є правильним. Воно дозволить людям розмитнити ці автомобілі та стати законними власниками з чистою совістю. До того ж, ставки мита і акцизу знижені безпрецедентно. Звісно, є певна межа, коли розмитнення вживаного авто є економічно недоцільним. Як правило, це 13-20-річного віку автомобілі. Якщо власники не захочуть їх розмитнювати, нехай утилізують або вивозять за межі України.

За нашими даними, на момент прийняття закону в Україні перебувало близько 630 тисяч автомобілів на єврономерах. Державний бюджет може отримати з них від 5 до 10 мільярдів гривень, але багато залежить від того, коли саме їх легалізують і чи легалізують взагалі. При цьому, в законі є чітка норма, яка співвідноситься з Бюджетним кодексом і з Законом про Державний бюджет, за якою всі ці платежі підуть в Пенсійний фонд. Тому я хочу закликати усіх автовласників допомогти у його наповненні і подбати, таким чином, про своєчасну виплату пенсій.

Всього компаній-платників податку на прибуток в Україні 306 тисяч. З них у 2018 році близько 1400 компаній входить до Офісу великих платників, від яких ми фактично отримуємо 80% надходжень. Це найбільші державні підприємства: «Нафтогаз», «Укртрансгаз», «Укргазвидобування», «Укрзалізниця», державні банки, «Енергоатом», тютюнова, горілчана галузь, а також різноманітний бізнес: банки, фінустанови, великі компанії, такі як АрселорМіттал Кривий Ріг, ДТЕК, «Метінвест» та інші.

Енергетика в широкому сенсі – і генеруюча, і дистрибутивна, телеком, банки, великі торговельні мережі, тютюнові компанії.

Ми прийняли рішення про розділення митної і податкової функцій в межах Державної фіскальної служби, а також про демілітаризацію цих двох сервісів, тобто виведення функції податкової міліції за периметр цих служб для того, щоби ними можна було якісно управляти.

У нас є, якщо можна так сказати, «доказова медицина», тобто 6 років не дуже позитивного досвіду функціонування цієї служби як єдиного цілого. Крім того, світ не стоїть на місці. Майбутнє податків за цифровими технологіями, оскільки податки на 90% – це проста арифметика! «Людський фактор» там тільки шкодить, осбливо з такими технологіями, як кешлес, і світовими тенденціями відходу від банківської таємниці. У зв’язку з цими процесами відпали задачі, які зумовлювали логіку об’єднання податкової та митниці.

Кінцевим завданням реформи ДФС має стати зменшення – аж до відсутності – адміністративного тиску на чесних та прозорих платників податків, які виконують свій конституційний обов’язок. Водночас, фіскальні органи мають концентрувати свої зусилля на нових якостях у роботі: попередженні несплати та ранньому реагуванні, інтенсивній міжнародній співпраці із нашими партнерами із обміну інформації та запобіганню транскордонним зловживанням, на інтелектуальній, водночас швидкій, роботі із трансфертним ціноутворенням.

Після роз’єднання цих служб фокус робитиметься на сервісний підхід, на ризик-орієнтовану систему у перевірках. Ми будемо позбуватись обов’язкових перевірок, наприклад, при ліквідації підприємств, які є однією з найбільших проблем і стримуючих факторів для ведення бізнесу, а отже – для приходу іноземних інвесторів.

Податкова міліція має залишитись маленькою компактною службою, яка буде працювати з фінансовими злочинами, з фіктивним підприємництвом, з несплатою податків, з незаконним обігом палива, спирту, тютюну. Я вважаю, що як мінімум третину складу правонаступниці податкової міліції – або це буде служба фінансових розслідувань, або якась інша назва буде – мають скласти учасники бойових дій, які пройшли АТО. У них інша ціннісна шкала.

Ви маєте на увазі податкову міліцію?

Позиція Мінфіну у тому, що цей орган має бути компактний, має займатись безпосередньо фінансовими злочинами в межах тієї підслідності, яка наразі є у податкової міліції. Коли перші роки діяльності доведуть його інституційну спроможність, тоді варто або шляхом прийняття закону, або іншим чином трансформувати його в орган, який буде займатись усіма економічними злочинами.

У сфері оподаткування бізнесу я працюю вже 15 років, і Державна податкова служба чи, як вона називалась раніше, Міністерство доходів і зборів, з 96-го року завжди була проблемою №1 для бізнесу. Сьогодні ситуація змінилась. Проблема №1 – це так звані ризики країни в цілому, макроекономічна ситуація і верховенство права. А податкове навантаження в Україні співставне із ситуацією в центрально-східному європейському регіоні.

Основний продуцент “маски-шоу” – це зовсім не податкова. І нам про це говорять дослідження Європейської бізнес-асоціації, Американської торговельної палати, а також повідомлення у ЗМІ.

За результатами 10 місяців за податковими надходженнями ми вийшли на 100% виконання. Правда, є ризики, в частині боргу. Весною, коли було вікно можливостей, Україна не вийшла на ринки зовнішніх запозичень. Тож в цій частині є ризик недовиконання дохідної частини бюджету. Однак із класичними джерелами наповнення ми виходимо на 100% виконання до кінця року.

А от 2019 рік — рік найбільшого виклику в історії України з фінансування зовнішнього і внутрішнього боргу. На їхнє погашення і обслуговування у бюджеті України на 2019 рік передбачено 417 мільярдів гривень. Це майже третина бюджету. Ці борги створені не сьогодні, вони створені попередніми урядами, і по них прийшов, як кажуть американці, pay day.

Лютий, травень, вересень – це місяці пікового навантаження. Це виклик як для уряду, так і для всієї країни. А наша нова програма з МВФ і консервативний бюджет на наступний рік – відповідь на ці виклики. В цілому Мінфін дивиться на виконання бюджету цього і наступного року якщо не з оптимізмом, то принаймні із спокоєм. Все, що треба було зробити, ми зробили. Ризики відомі, ми ними управляємо, у нас є план В, план С.

Це був перший тиждень моєї роботи. Протягом двох днів була проблема з ліквідністю, але не державного бюджету, а Пенсійного фонду. Пенсійний фонд фінансується державним бюджетом двома шляхами: напряму і позиками з єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів, які саме тоді у липні й виникли. Мінфін тоді у повному обсязі профінансував виплати пенсій. Касовий розрив закрили позиками буквально за добу.

Складова №1 – це наявність передумов для існування контрабанди. Зараз в Україні можна абсолютно законно, використовуючи спрощену систему оподаткування, торгувати будь-яким товаром, не маючи на нього первинних документів. Це не секрет. Відкрийте для прикладу одну з популярних торговельних онлайн-платформ і запитайте, де ви взяли цей товар? А вам не зобов’язані відповідати… Відповідно, це сприяє тому, що контрабанда існує, адже продати речі, які були контрабандно завезені, легко.

Що ми робимо з цим? Стратегія одна – це фіскалізація, кешлес, розширене застосування РРО. Коли ми переходимо на безготівкові розрахунки, набагато легше слідкувати за грошовими потоками. Робоча група в Мінфіні працює над запроваженням новітніх РРО, які будуть використовуватись в інтернет-торгівлі.

Складова №2 – це кордон. З червня проводимо так званий митний експеримент. Його здобутки очевидні. У першому півріччі у нас було недовиконання розпису державного бюджету по зовнішнім надходженням близько 3-4 мільярдів, а зараз ми це недовиконання наздогнали і йдемо у розписі, який достатньо амбітний.

Також встановлюємо на митницях стаціонарні сканерні системи. Це забезпечить не вибіркове, а повне сканування всього товаропотоку, а отже, ефективний контроль. На ProZorro уже закупили 7 сканерів, які будуть розміщені на західному кордоні. Чотири з них вже готують до монтажу. Це Чоп, Ягодин, митниці Львівської області – Краковець і Рава-Руська. Три сканери ще в дорозі. Наступного року плануємо закупити ще кілька стаціонарних сканерних систем.

Паралельно у ДФС створили і укомплектували департамент митних ризиків і таргетингу, який 24/7 працюватиме в режимі «чотирьох очей», тобто одна пара слідкує за сканером, наприклад, на митниці в Чопі, а інша – в режимі live у ДФС відслідковує проходження вантажів і контейнерів на цьому ж пропускному пункті. Зараз в тренінговому центрі у ДФС йде підготовка фахівців для такої роботи.

Коли говорять про витрати від контрабанди, зазвичай відштовхуються від обсягів тіньової економіки, яку підраховують у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі. На додаток до цього Мінфін у наступному році стартує з ініціативою вимірювання так званих “tax gaps”, тобто податкових розривів. Цю методологію активно використовують у розвинутих країнах, зокрема у Великій Британії, яка останні декілька років теж переживала режим економії. Вони розширювали податкову базу, вимірюючи власний “tax gaps”, який склав близько 5%. Тобто це різниця між тим, скільки податків платить бізнес, і скільки він би мав сплатити, на думку держави. Я думаю, що в України “tax gaps” більший за 5%. Точно знатимемо у наступному році, в обрахунках нам допоможуть МВФ та інші міжнародні партнери. А також у нас будуть методи, щоб змінити ситуацію. Адже розширення податкової бази чи введення якогось додаткового податку без серйозної аналітичної роботи неможливі. І зараз прийшов час таких, не буду казати наукомістких, але зважених, дуже обґрунтованих підходів до рішень.

Це дискусія про стимули для економіки. Є два підходи. Перший – лібералізація правил для всіх. Другий – стимули для обраних за тими чи іншими критеріями. ВЕЗ належить до другої категорії. І досвід їх функціонування в Україні засвідчив, що надання податкових пільг окремим суб’єктам інвестиційної діяльності не призводить до позитивних зрушень у залученні інвестицій. За останній повний рік дії спеціального режиму оподаткування (2004) суб’єктами вільних економічних зон при реалізації 783 проектів було залучено всього-на-всього 129,2 млн. дол. США іноземних інвестицій, що становить 7,6% загального обсягу ПІІ, а податкових пільг вони отримали на 4,7 млрд. грн. Тому пільговий режим оподаткування таких територій з 31 березня 2005 року скасували.

Але є інший шлях – непрямі стимули. Непрямий стимул, наприклад, – це спрощена система оподаткування, яка наступного року святкуватиме 20-річчя. Це буквально одна з економічних пам’яток України, а свого часу вона задумувалась лише як тимчасовий захід. Другий приклад – так званий зелений тариф. Або пільги з ПДВ для електрокарів, які були подовжені до 2022 року, що вже, до речі, викликає аргументи проти. І це логічно. Наповнення дорожнього фонду, за який роблять дороги, формується за рахунок акцизу з палива. Чи сплачують цей акциз електромобілі? Ні. А користуються вони цими ж дорогами, вони ж по небу не літають і по річці не ходять! Доки їх 10 тисяч, на них можна не зважати, тим більше зараз це модно і нібито екологічно. Хоча ми бачили також ці картинки в Інтернеті: з одного боку автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння, який димить, а з іншого – їде машинка, яка грін, яка від розетки, а на задньому плані стоїть теплоелектростанція! Сам я підтримую продовження пільг з іншої причини: електроенергія у нас своя, а бензин ми імпортуємо.

Але повернімося до вільних економічних зон. Є ідея створювати їх на так званих депресивних територіях. У США це зараз активно практикують. Але якщо ми створимо такі спеціальні економічні зони в Україні, я не впевнений, чи буде на них попит, тому що там потрібна довга стратегія інвестування. У нас немає такої звички. Інший приклад –індустріальні парки у Польщі. Там знижували податки залежно від кількості працевлаштованих. Як правило, це були місцеві податки. Тобто місцевий бюджет за рахунок своєї частини податку давав знижку тисячу євро в рік на кожного працевлаштованого в індустріальному парку працівника. Можливо, в Україні це варто спробувати, але такого дискурсу я не чую.

Нині інвестор приходить не за податковими пільгами. Не це є драйвером бізнес-рішень. Їм потрібне верховенство права, легкість адміністрування та інвестиції в людський капітал. Інвестиції в людський капітал – це найважливіша річ, яку уряд має робити сьогодні. Три найбільші речі, на які виділено фінансування у Законі про Державний бюджет на 2019 рік, крім фінансування оборони, – освіта, охорона здоров’я і соціалка. Саме це на наступний рік у пріоритеті держави. І я вважаю, що така стратегія набагато ефективніша.

Нам у Міністерстві фінансів очевидно, що Україна найближчим часом повинна утриматись від кроків, які призведуть до суттєвого скорочення доходів або збільшення видатків бюджету. Адже податковий фіскальний розрив на фоні пікових виплат за державним боргом у 2019-2020 роках поставить макрофінансову стабільність країни під загрозу. А, за оцінкою Мінфіну, втрати бюджету у разі запровадження ПнВК для всіх чинних платників податку на прибуток підприємств з 1 січня 2019 року мали скласти 46,7 млрд грн. за рік. І у 2020 в плюс ми точно не виходимо. Так що втрати треба компенсувати з інших джерел: або збільшити інші податки, або зменшити витрати. Видаткова частина бюджету на 2019 рік не містить статей, з яких можна безболісно відтяти 46 млрд. грн, щоб не обділити освіту, оборону чи медицину, а на це ми не можемо погодитись.

Натомість цілком реальною можливістю є запровадження ПнВК для малого та середнього бізнесу з річним обсягом доходу до 200 млн. грн. і використання компенсатора у вигляді умовної сплати авансом ПнВК в розмірі 50 % від суми податкових зобов’язань з податку на прибуток. Тоді 98% компаній перейшли би на сплату ПнВК і отримали його переваги, а решта 4 500 компаній з річним обсягом доходу більше 200 млн. грн. поки що платила би його.

В результаті титанічної праці ми знайшли порозуміння з МВФ про поетапне впровадження цього податку. Спочатку вводимо ПнВК для підприємств з оборотом до 200 мільйонів гривень, далі дивимось, як в наступному році пройде його впровадження. Зробимо два рев’ю – всередині і наприкінці наступного року, а за результатами будемо приймати рішення про запровадження цього податку для всієї економіки, у тому числі для банків, які і так мали цю пільгу з самого початку. Однак, в результаті широкого обговорення асоціаціями, авторами законопроекту, Комітетом ВРУ не був підтриманий поетапний варіант введення ПнВК. А запронована деякими бізнес-асоціаціями авансова сплата ПнВК не вирішує проблеми бюджетних втрат, оскільки при цьому виникне ще й суттєва переплата з ПнВК на наступні роки. Що я маю на увазі. Частка податку на прибуток в структурі доходів державного бюджету в Україні складає близько 2,5% – 2,6%. Податок на виведений капітал в силу своєї ліберальної природи становитиме від 0,8% до 1,7%. Відповідно, у дохідній частині бюджету його треба чимось замінити. Переплати того самого податку проблеми не вирішують, а тільки відкладають її на пізніше.

Грузія цей дефіцит перекрила підняттям усіх акцизів на 50%. А ми вже на кривій Лафера давно у верхній точці і бачимо негативний вплив подальшого збільшення акцизів у спиртах, в пиві. У сигаретах майже-майже підібрались. Вартість бензину вже на піку. А ми бачимо, які протести охопили Францію після рішення підвищити акцизи на пальне. Нам така історія не потрібна.

Але дискусія про те, яким чином міняти податок на прибуток в Україні, триває. Треба готувати хорошу валідну концепцію трансформації податку на прибуток із використанням 100% методів податку на виведений капітал, зокрема по боротьбі зі збитковими підприємствами, по боротьбі з виводом коштів за кордон, додаючи ще й міжнародні механізми в рамках BEPS. Ми будемо працювати з активістами, з бізнесом, з МВФ, аби не ставити під ризик фінансову ситуацію в країні. У підсумку , я впевнений, ми отримаємо обґрунтований консенсусний законопроект.