Класифікація та поведінка витрат

Для того, щоб раціонально управляти витратами (що є однією із головних функцій управлінського обліку) треба правильно їх класифікувати і для цього необхідне чітке розуміння, які витрати як можуть регулюватися і від чого вони взагалі залежать.

Витрати можна класифікувати за трьома напрямами:

1. З метою визначення фінансового результату: вичерпані та невичерпані, витрати на продукцію та витрати періоду; прямі і непрямі; основні і накладні.
2. З метою прийняття рішень: релевантні та не релевантні; постійні та змінні; маржинальні та середні; дійсні та альтернативні.
3. З метою контроля виконання: контрольовані та неконтрольовані.

Розглянемо кожну наведену вище класифікацію окремо.

Вичерпані та невичерпані витрати

Як відомо, для того щоб дізнатися фінансовий результат, треба із отриманих доходів за період вирахувати понесені витрати і ми дізнаємось прибуткове у нас підприємство чи ні?  Тож виникає питання, а які витрати відносити до звітного періоду?

Якщо наприклад підприємство зробило предоплату постачальнику за  товар. У нас гроші витрачені, але цю проплату ми не можемо віднести до складу витрат звітного періоду, тому що у нас просто відбулося перетворення одного активу (грошей) на інший вид активу (товар) і по балансу у нас у підсумку нічого не змінилося. Отже витрачені кошти – це наші невичерпані витрати, які принесуть нам вигоду трохи пізніше.

Якщо ж підприємство реалізує товар і отримає від цього дохід, то собівартість проданих товарів складе наші витрати звітного періоду і такі витрати будуть вичерпаними. Якщо ж частину товарів в нас вкрадуть або ж ми її втратимо внаслідок наприклад пожежі, то такі витрати складуть наші збитки, оскільки ми не отримали від їх використання жодної користі.

Отже підсумуємо:

Якщо ми обмінюємо наші активи на інші активи, то такі витрати будуть невичерпані і вартість обміняних активів складуть собівартість отриманих активів.

Якщо ми обмінюємо активи на дохід від реалізації таких активів, то собівартість таких активів піде у витрати звітного періоду і такі витрати будуть вичерпаними.

Якщо ж ми втратили свої активи (в нас їх вкрали або вони згоріли у пожежі) – то мі отримуємо нічого і вартість таких активів іде у наші збитки.

Витрати на продукцію або витрати періоду

До витрат на продукцію відносять усі витрати які пов’язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації.

Витрати періоду – витрати, що не включається безпосередньо до собівартості запасів і відносять до витрат того періоду в якому вони були понесені. Таки витрати зазвичай відносять до інших операційних витрат. Такий підхід є обгрунтованим , тому що наприклад витрати на оренду виробничого цеху не залежать від того скільки продукції буде там вироблено.

Прямі і непрямі витрати

Витрати можуть бути пов’язані прямо з якимось об’єктом витрат і опосередковано з іншим.

Прямі витрати (Direct costs) – витрати, які можна безпосередньо віднести до певного об’єкту витрат.

 Як зрозуміло така класифікація залежить від того, що ми беремо за об’єкти витрат.  Наприклад витрати на опалення цеху є прямим витратами по відношення до цього цеху, але будуть непрямим по відношенню до видів продукції які в цьому цеху виробляється.

Основні та накладні витрати

Така класифікація витрат застосовується в основному на виробничих підприємствах.

Основні витрати – прямі витрати на виробництво продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці і інші прямі витрати).

Прямі матеріальні витрати – вартість витрачених матеріалів, які стають частиною готової продукції (наприклад деревина у виробництві меблів).

У деяких випадках собівартість деяких матеріалів не включають до складу прямих витрат у зв’язку з тим, що неможливо точно сказати скільки ї пішло на конкретний вид продукції (наприклад – цвяхи або нитки).

Прямі витрати на оплату праці – заробітна плата окремих працівників яка може бути включена до складу собівартості продукції. Якщо працівник працює у виробництві одного виду продукції, то його заробітну плату можна прямо віднести до складу собівартості продукції, але якщо він занятий у виробництві двох або більших видів продукції, то тут уже в нас будуть складнощі і його заробітну плату краще віднести до накладних витрат.

Накладні витрати – витрати які пов’язані з процесом виробництва але які не можна віднести до певного виду продукції економічно доцільним шляхом. Ще такі витрати називають загальновиробничими.

Такі витрати розподіляють пропорційно до обраної бази розподілу, вибір якої залежить від специфіки виробництва.

Релевантні та нерелавантні  витрати.

При прийнятті управлінських рішень дуже важливо розуміти, на які витрати і в якій мірі ми можемо вплинути.

Релевантні витрати – витрати, розмір яких може бути змінений в результаті прийняття рішення, а нерелевантні – це такі витрати, які не залежать від прийнятого рішення.

Наприклад керівник компаніі обирає між двома варіантами: купити авто або взяти його в оренду.  Сума оренди та вартість авто буде релевантними витратами. Різницю в витратах між двома рішеннями називають диференціальними витратами.

Минулі витрати як правило є не релевантними, так як вони вже понесені і їх розмір вже не залежить від рішення керівника, проте якщо керівник буде приймати рішення про подальшу долю таких запасів, то ті витрати які будуть пов’язані з такими діями будуть релевантними.

При прийнятті будь якого рішення ми втрачаємо вигоду, яка могла бути отримана при прийнятті альтернативного рішення. Така вигода має назву альтернативних витрат.

Маржинальні та середні витрати

 Маржинальні витрати – витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.

Припустимо для виробництва одного стула ми понесемо витрати у розмірі 2000 грн, а на виробництво двох стулів нам потрібно витратити 3800 грн. Отже маржинальні витрати на виробництво другого стулу складуть 1800 грн (3800-2000). А середня вартість одного стулу складе 1900 грн (3800/2).

Контрольовані та неконтрольовані

Контрольовані витрати – витрати, які менеджер може контролювати або справляти на них вплив. Рівень контрольованості залежить від сфери повноважень менеджера.

Моделі поведінки витрат

Поведінка витрат – характер реагування витрат на зміни обсягів діяльності підприємства.

Деякі витрати дуже залежать від обсягу діяльності підприємства, а деяким витратам «ні холодно, ні спекотно» від того, який обсяг діяльності і доходу у підприємства.

Змінні витрати – витрати, що змінюються пропорційно  до зміни обсягу фактору витрат (зазвичай – обсягу діяльності).

Наприклад ми стали виробляти у шість разів більше продукції і це буде означати, що наші змінні витрати також зростуть приблизно у шість разів.

Загальна сума змінних витрат є лінійною функцією щодо обсягів діяльності, а величина змінних витрат на одиницю продукції буде сталою величиною.

Прикладами таких витрат може бути прямі матеріальні витрати, оплата праці по відрядній системі, пальне тощо.

Постійні витрати – витрати обсяг яких не залежить від обсягу діяльності. Типовими прикладами таких витрат є оренда офісу, заробітна плата офісних працівників, прямолінійна амортизація.

При збільшенні обсягів діяльності сума постійних витрат на одиницю продукції зменшується.

Напівзмінні витрати – витрати, що змінюються, але не прямо пропорційно до зміни обсягів діяльності (або іншого фактору витрат). Прикладом таких витрат можуть бути оплата понаднормової роботи, або отримання знижки при закупівлі великої партії товару. Значну частину таких витрат становлять змішанні витрати (витрати які містять в собі елементи змінних та постійних витрат).

Напівпостійні витрати – витрати, що змінюються ступінчасто при зміні обсягу діяльності