Чи виплачувати вихідну допомогу працівнику, скороченому як за основною посадою, так і за внутрішнім сумісництвом?

У разі припинення трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).

При сумісництві всі умови праці обумовлюються і забезпечуються окремо за кожним трудовим договором. Тобто працівники-сумісники мають ті самі права, що і основні працівники. Отже, за загальним правилом працівник — внутрішній сумісник має право на отримання вихідної допомоги як за основною посадою, так і за посадою за сумісництвом.

Але! Працівникам-сумісникам, які працюють в бюджетних установах, вихідна допомога не виплачується.

Ця норма зазначена в п. 8 Положення № 43: «Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв’язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги».

На цьому наголосило і Мінекономіки у листі від 30.11.2020 р. № 3511-03/71090-01. При цьому його фахівці зазначили, що у КЗпП не передбачено невиплату вихідної допомоги сумісникам. Але оскільки відповідно до ч. 2 ст. 102¹ КЗпП умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабміном, дотримання вимог п. 8 Положення № 43 бюджетними установами є обов’язковим.

Отже, якщо працівника скорочують і за основною посадою, і за внутрішнім сумісництвом, для нього потрібно розрахувати окремо суму вихідної допомоги за основною посадою та виплатити її. За сумісництвом вихідну допомогу такий працівник не отримає.