Як відрізнити витрати, які потрапляють до собівартості, від інших?

Для визначення фінансового результату підприємство всі свої витрати класифікує на виробничі і так звані витрати періоду.

Нагадаємо, що згідно з п. 5 — 7 П(С)БО 16:

• витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;
• витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Отже, відмінність між ними полягає в тому, що виробничі витрати братимуть участь в обчисленні фінансового результату лише тоді, коли відповідна продукція буде реалізована. Саме щодо цих витрат виникає таке поняття, як собівартість товарів, робіт, послуг.

Проте, наприклад, у виробництві послуг значна кількість витрат можуть бути на перший погляд подібними до витрат періоду, зокрема адміністративних і збутових.

Відмінність між собівартістю і витратами періоду, як і у виробництві товарів, — у тому, що виробничі витрати виникають лише у зв’язку з виробництвом. Припускаючи повне припинення виробництва, ми змушені будемо констатувати, що виробничі витрати в такому разі зникнуть.

На малих підприємствах із незначною кількістю працівників та відсутністю залишків незавершеного виробництва відмінність між виробничими витратами й адміністративними в сфері послуг може бути досить умовною. Це тоді, коли у виробництві послуг бере участь, зокрема або навіть здебільшого, керівник підприємства, який іноді є єдиним його працівником.

У таких випадках підприємство може визначити, в якій діяльності переважно зайнятий працівник. Якщо керівник займається виробництвом послуг, його зарплата може включатися до виробничих витрат. Водночас зарплата, наприклад, бухгалтера, який не займається виробництвом, — це завжди адміністративні витрати.

Якщо, наприклад, заступник директора займається водночас і виробництвом, підприємство може також розподіляти витрати на його зарплату на виробничі і адміністративні, а може, з огляду на переважне використання в адмініструванні, відносити ці витрати до адміністративних витрат. Тут усе залежить від прийнятої облікової політики. Водночас слід мати на увазі, що на підприємстві, яке здійснює господарську діяльність і реалізацію продукції (в т. ч. послуг), не може не бути собівартості і не може не бути адміністративних витрат.

Так само і з орендою офісного приміщення. Якщо в ньому надаються послуги, то орендна плата може визнаватися як виробничі витрати. Може також бути визначена питома вага для поділу тих чи інших витрат на виробничі та адміністративні.

Витрати, які виникають виключно у зв’язку із виробництвом продукції, наданням послуг або виконанням робіт, відповідно до прийнятої облікової політики, підприємство включає до собівартості виробництва (рахунок 23 за аналітикою) або до загальновиробничих витрат (рахунок 91).

Але навіть коли ми говоримо про собівартість, слід пам’ятати, що вона буває двох видів. Так, П(С)БО 16 розрізняє виробничу собівартість і собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг.

Згідно з п. 11 П(С)БО 16 перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. Проте ці статті повинні містити такі:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

При цьому виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання на самому підприємстві.

Натомість собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.