Як визначити склад статей калькулювання виробничої собівартості?

Правильне визначення собівартості продукції потребує глибокого розуміння сутності та технології виробничого процесу для кожного її виду. Тому, будуючи облік собівартості, треба тісно співпрацювати з технологом, керівником, що відповідає за організацію виробничого процесу.

Для складання схеми формування витрат, по суті, слід скласти своєрідну детальну технологічну карту, що враховує абсолютно всі виробничі фактори, які беруть участь у виробничому процесі: від сировини і матеріалів та оплати праці — до амортизації й оренди обладнання та виробничого приміщення. Причому технологічна карта має ув’язуватися з усіма іншими технологічними процесами — тобто враховувати виробничі фактори, що мають місце на суміжних виробництвах (для того щоб розмежувати витрати). Якщо, наприклад, певний верстат використовується у виробництві двох видів продукції, потрібно з’ясувати, скільки виробляється і як це відбувається, — для того щоби мати можливість розподілити ці витрати.

Також, якщо на підприємстві є два види продукції, які виробляються на двох різних верстатах, технологічна карта має давати можливість з’ясувати, скільки електроенергії використовує кожен із верстатів. Якщо це є доцільним, можна встановити на кожному верстаті лічильник, — тоді відповідні витрати можуть обліковуватися як прямі. А можна визначити ці витрати як загальновиробничі і розподіляти їх відповідно до обраної бази розподілу.

Тобто має бути чітке розуміння, які витрати і на якій ділянці піддаються обліку та контролю, а де відбувається їх відпуск у виробництво і надалі контролювати їх рух неможливо або недоцільно.

Важливо також, що на облік собівартості впливає практично будь-яка зміна технології виробничого процесу (а це на багатьох підприємствах відбувається досить часто). Тому певні зміни мають вноситися й до обліку собівартості. Це потребує тісної співпраці працівників економічної служби, бухгалтера з виробництва та відповідальних за технологію виробництва.