Які господарські операції підпадають під визначення негрошових форм розрахунку та заборонені для платників єдиного податку

Будь-які негрошові розрахунки заборонені для всіх підприємців-єдинників і юридичних осіб 3-ї групи  ЄП. Законодавство зобов’язує їх приймати оплату за продані товари, виконані роботи та надані послуги виключно грошовими коштами — у готівковій або безготівковій формі (п. 291.6  ПКУ).

Які господарські операції підпадають під визначення негрошових форм розрахунку та заборонені для єдинників, йтиметься далі.

Бартер

Бартер передбачає натуральний обмін товарами чи послугами.

У бізнесі бартерні операції — звична справа, але для платників єдиного податку їх заборонено. Адже гроші в таких операціях не використовують (ст. 715  ЦКУ).

Одним із різновидів бартеру є взаємозалік (ст. 601 ЦКУ). Його застосовують, якщо сторони угоди мають взаємні рівнозначні зобов’язання одна перед одною з оплати товарів або послуг. Наприклад, ви заборгували  ФОП Іванову 1 500 гривень за фарбування стін, а він винен вам 1 500 гривень за придбаний у вас раніше інструмент. Документально ви оформили угоду про взаємне погашення зобов’язань з оплати, і зараз ніхто нікому не винен, але гроші ні вам, ні Іванову не надійшли.

Агентська винагорода

Агентська винагорода — це дохід посередника (агента) за його послуги, якій він отримує від комітента в інтересах, або від імені якого діє.

Єдинник, який надає посередницькі послуги за договорами комісії, транспортного експедирування, доручення та за агентськими договорами, отримавши гроші від покупця чи клієнта, зобов’язаний всю суму передати комітенту. А коли той заплатить комісійну винагороду — віднести цю суму до доходу.

Якщо єдинник свою агентську винагороду утримує самостійно з грошей, які має передати комітенту, податківці можуть трактувати це як взаємозалік, заборонений на спрощеній системі.

Електронні гроші

Електронні гроші заборонені на ЄП. У розумінні податківців, це — взагалі не гроші, і визначаються вони як грошові зобов’язання, а операції з ними не відносяться до готівкової або безготівкової форми розрахунків. Наприклад, у популярної в Україні платіжної системи WebMoney електронні гроші визначаються як права вимоги, що податкове законодавство прирівнює до бартеру.

Вексель

Вексель — платіжний документ, посвідчує грошове зобов’язання векселедавця, не є засобом розрахунку й відноситься до боргового зобов’язання, яке має бути погашене грішми в установлений строк. Тобто колись продавець отримає оплату за свій товар або послугу від векселедавця.

Виходить, що гроші, які надійдуть від боржника, погасять борг за вексель, а не за поставлені товари й послуги. Зобов’язання за векселем взагалі можуть бути ніколи не погашені.

Майновий внесок у статутний капітал

Статутний капітал можна формувати не лише грошовими коштами, але й рухомим і нерухомим майном, майновими правами на інтелектуальну власність.

Юрособи-єдинники можуть отримувати внески до свого статутного капіталу від фізичних та юридичних осіб у грошовій і негрошовій формах (пп. 8 п. 292.11 ПКУ). При цьому заборони на негрошові розрахунки вони не порушують. Наприклад, передання майнових прав не підпадає під визначення відвантаженого товару, виконаних робіт або наданих послуг (п. 291.6 ПКУ).

Юрособи — інвестори єдинників можуть передавати внески до статутного капіталу виключно в грошовій формі. Поповнивши статутний фонд майном, вони в обмін отримують корпоративні права.

Підприємець не може бути засновником юрособи, але він може виступати засновником як звичайний громадянин, тоді його внесок до статутного капіталу може мати грошову, матеріальну та нематеріальну форму.