Комерційна таємниця на підприємстві: право чи обов’язок працівника?

Матеріал підготовлений фахівцями редакції журналу “Податкове планування”, www.nalogovnet.com

ПИТАННЯ: Чи має право роботодавець зобов’язати працiвникiв пiдписати угоду про нерозголошення комерцiйної таємницi i що робити, якщо спiвробiтник вiдмовиться її пiдписувати?

ВIДПОВIДЬ: Врегулювання комерцiйної таємницi та її iнтелектуальної власностi ґрунтується на положеннях глави 46 Цивiльного кодексу України та Законi “Про iнформацiю”.

Вiдповiдно до ст. 505 ЦКУ:

“Комерцiйною таємницею є iнформацiя (вiдомостi технiчного, органiзацiйного, комерцiйного, виробничого та iншого характеру, за винятком тих, якi вiдповiдно до закону не можуть бути вiднесенi до комерцiйної таємницi), яка є секретною в тому розумiннi, що вона в цiлому чи в певнiй формi та сукупностi її складових є невiдомою та не є легкодоступною для осiб, якi зазвичай мають справу з видом iнформацiї, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерцiйну цiннiсть та була предметом адекватних iснуючим обставинам заходiв щодо збереження її секретностi, вжитих особою , яка законно контролює цю iнформацiю”.

Згiдно зi ст. 162 ГКУ:

“Суб’єкт господарювання, який є власником технiчної, органiзацiйної або iншої комерцiйної iнформацiї, має право на захист вiд незаконного використання цiєї iнформацiї третiми особами, за умови, що ця iнформацiя має комерцiйну цiннiсть у зв’язку з тим, що вона невiдома третiм особам i до неї немає вiльного доступу iнших осiб на законних пiдставах, а володiлець iнформацiї вживає належних заходiв до охорони її конфiденцiйностi”.

Отже, законодавство передбачає право власника комерцiйної iнформацiї, що є конфiденцiйною, на вжиття заходiв щодо захисту такої iнформацiї.

Згiдно зi ст. 506 ЦКУ до майнових прав на комерцiйну таємницю належать, зокрема, виключнi права дозволяти використання комерцiйної таємницi i перешкоджати неправомiрному розголошенню, збиранню або використанню комерцiйної таємницi. А вiдповiдно до ст. 36 ГКУ склад i обсяг вiдомостей, що становлять комерцiйну таємницю, спосiб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання вiдповiдно до закону.

У той же час жоден законодавчий акт не зобов’язує фiзичних осiб, якi є найманими працiвниками, або iнших, пiдписувати тi чи iншi договори про нерозголошення комерцiйної таємницi. Потрiбно розумiти, що пiдписавши такий договiр працiвник також пiдтверджує свою обiзнанiсть у тому, що розголошення, а також неправомiрне використання комерцiйної таємницi в будь-який iнший формi є протиправною дiяльнiстю, за здiйснення якої передбачена вiдповiдальнiсть. Однак, на поставлене запитання однозначно слiд вiдповiсти негативно, адже в Українi, як в цивiльно-правових, так i в трудових вiдносинах дiє принцип свободи договору.

Договiр про нерозголошення комерцiйної таємницi в рамках трудових вiдносин не є обов’язковим, адже в рамках таких вiдносин (згiдно зi ст. 139 КЗпП) на працiвникiв покладено обов’язок своєчасно i точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу. I якщо робота з вiдповiдною iнформацiєю входить до трудових обов’язкiв, працiвник зобов’язаний дотримуватися розпоряджень роботодавця щодо порядку захисту комерцiйної таємницi.

Слiд також пiдкреслити, що КЗпП встановлює в ст. 29 обов’язок роботодавця роз’яснити працiвниковi його права i обов’язки до початку роботи за укладеним трудовим договором.

Цей обов’язок передбачає ознайомлення з усiма локальними нормативно-правовими актами, якi стосуються виконуваної роботи. I саме в ходi такого роз’яснення працiвник повинен бути ознайомлений з перелiком вiдомостей, що становлять комерцiйну таємницю, i правила щодо захисту такої таємницi на пiдприємствi. Звiсно ж, що вiдповiднi положення про нерозголошення комерцiйної таємницi повиннi бути передбаченi i в посадовiй iнструкцiї працiвника.

Зазначимо також, що незважаючи на наявнiсть або вiдсутнiсть договору про нерозголошення комерцiйної таємницi, законодавство передбачає досить жорстку вiдповiдальнiсть за її розголошення – як матерiальну, так i адмiнiстративну або навiть кримiнальну – в залежностi вiд шкоди.

Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть: ч. 3 ст. 164-3 КУпАП

Кримiнальна: статтi 231, 232 ККУ

Дисциплiнарна: 147 КЗпП

Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 09.08.1993 р. N 611 “Про Перелiк вiдомостей, що не становлять комерцiйної таємницi”, якою визначили перелiк

– установчi документи, документи, що дозволяють займатися пiдприємницькою чи господарською дiяльнiстю та її окремими видами;

– iнформацiя за всiма встановленими формами державної звiтностi;

– данi, необхiднi для перевiрки обчислення i сплати податкiв та iнших обов’язкових платежiв;

– вiдомостi про чисельнiсть й склад працюючих, їхню заробiтну плату в цiлому та за професiями й посадами, а також наявнiсть вiльних робочих мiсць;

– документи про сплату податкiв й обов’язкових платежiв;

– iнформацiя про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов працi, реалiзацiю продукцiї, що завдає шкоди здоров’ю, а також iншi порушення законодавства України та розмiри заподiяних при цьому збиткiв;

– документи про платоспроможнiсть;

– вiдомостi про участь посадових осiб пiдприємства в кооперативах, малих пiдприємствах, спiлках, об’єднаннях та iнших органiзацiях, якi займаються пiдприємницькою дiяльнiстю;

– вiдомостi, що вiдповiдно до чинного законодавства пiдлягають оголошенню.

Слiд зауважити, що обов’язки працiвника щодо нерозголошення комерцiйної таємницi може бути трудовими, тiльки в тому випадку, якщо вони внесенi до правил внутрiшнього трудового розпорядку, в колективний або трудовий договiр

Чи має право роботодавець пропонувати працiвникам пiдписувати угоду про нерозголошення комерцiйної таємницi i що робити, якщо спiвробiтник вiдмовиться її пiдписувати?

Таке право роботодавця потрiбно закрiпити в Статутi, колективному, трудовому договорi, Положеннi “Про комерцiйну таємницю”, правилах внутрiшнього трудового розпорядку або як мiнiмум в посадових iнструкцiях.

Перед тим як взяти з працiвникiв пiдписку про нерозголошення вiдомостей, що становлять комерцiйну таємницю, керiвництву пiдприємства необхiдно здiйснити певнi процедури:

– видати наказ по пiдприємству про встановлення комерцiйної таємницi;

– затвердити перелiк вiдомостей, що становлять комерцiйну таємницю;

– затвердити форму зобов’язання (договору) про нерозголошення iнформацiї, що є комерцiйною таємницею.

Незалежно вiд обраного пiдприємством шляху захисту комерцiйної таємницi працiвник, приступаючи до виконання своїх обов’язкiв, повинен бути проiнформований:

– про порядок i процедуру набуття матерiалами, документами та виробами статусу комерцiйної таємницi;

– про правила, пов’язанi з доступом до iнформацiї, що є комерцiйною таємницею;

– про обов’язки i обмеження, що накладаються на виконавцiв, допущених до вiдомостей конфiденцiйного характеру (наприклад, дiловодство, облiк, зберiгання, розмноження, обробка iнформацiї);

– про порядок прийому представникiв iнших суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi та передачi їм iнформацiї;

– про вiдповiдальнiсть за розголошення вiдомостей, що становлять комерцiйну таємницю пiдприємства, або за порушення встановленого порядку роботи з ними.

Змусити пiдписати працiвника цю Угоду до внесення такого обов’язку в усi внутрiшнi документи пiдприємства НЕМОЖЛИВО. Пiсля внесення вiдповiдних змiн до документiв, при вiдмовi працiвника пiдписати зобов’язання про нерозголошення комерцiйної таємницi його можна буде притягнути до вiдповiдальностi за порушення трудової дисциплiни.

Найбiльш оптимальною формою такого документу, на нашу думку, було б Положення про комерцiйну таємницю (в документах необхiдно прописати обов’язок працiвника ознайомитися з нiим пiд розпис).