Відповідно до норм ПКУ курсові різниці та доходи від переоцінки валюти не включаються до доходу платників єдиного податку.
А саме, відповідно до пп. 292.1 ПКУ доходом платника єдиного податку – юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пп. 292.3 ПКУ.
По-перше, основний дохід єдинника – це грошові надходження на рахунок у банку та в касу. Грошові доходи підтверджуються банківською випискою та касовими документами.
По-друге, курсові різниці та доходи від переоцінки валюти – це негрошові доходи, оскільки не відбувається надходження грошових коштів на рахунок або в касу. Вони нараховуються тільки в балансі за правилами бухобліку і у банківській виписці не відображаються.
По-третє, є вичерпний перелік негрошових доходів, які включаються до доходу платника ЄП з метою оподаткування – він чітко визначений пп. 292.3 ПКУ, і там немає курсових різниць або доходів від переоцінки валюти. Таких доходів, як курсові різниці або переоцінка валюти, взагалі не передбачено ст. 292 ПКУ.
Проте позиція податківців щодо таких доходів абсолютно не ґрунтується на цих нормах. Ще у 2017 році вони говорили, що позитивне значення курсових різниць від перерахунку інвалюти включається до доходів платника ЄП, а від’ємне значення не зменшує базу оподаткування єдиним податком.
Така ж позиція зберігається у них і в 2022 році – про це ось тут. Тут вони вже докладно розповідають про правила бухобліку щодо переоцінки монетарних статей балансу, через яку виникає дохід у бухобліку. Надходження грошових коштів на рахунок при цьому не відбувається. Податківці роблять хибний висновок: якщо відбувається переоцінка валюти, то начебто з позитивної суми переоцінки сплачується єдиний податок. А чому ж тоді за такою ж логікою не визнавати аналогічні доходи від переоцінки активів, від списання заборгованості? Адже в бухобліку на рахунку 70, субрахунках 710, 717, 740, 742 тощо виникають доходи, для яких немає відповідних надходжень на рахунок або в касу. Чому ж грошовий дохід єдинника від продажу товарів/послуг визнається виключно на дату надходження коштів на рахунок, а не при відвантаженні товару – з цим податківці не сперечаються?
Оскільки така думка податківців хибна, тому й виникають питання, на які немає відповідей: що робити, якщо через позитивні курсові різниці платник ЄП перевищить річний ліміт доходу та втратить право на спрощену систему? А до якого КВЕДУ віднести цей дохід, адже валюта могла бути отримана за рахунок доходів від різних КВЕДів? Ситуація абсурдна: кошти на рахунок і в касу не надходили, просто лежить собі валюта на рахунку – і через зростання валютного курсу платник ризикує втратити свій статус платника ЄП?
Отже, у платника ЄП є три варіанти:
- Дотримуватись норм ПКУ і сперечатись з податківцями щодо невизнання доходу від курсових різниць, навіть і в суді;
- Погодитись з думкою податківців і нараховувати ЄП на курсові різниці і доходи від переоцінки валюти;
- Оперативно продавати валюту і не тримати валютні залишки на рахунках. Правда, цей варіант може бути економічно невигідним, якщо валютний курс зростає, адже підприємство втратить дохід від здорожчання валюти.
Якщо обрати другий варіант – платити ЄП з курсових різниць, то потрібно визначитися, коли нараховувати курсові різниці та переоцінювати валюту. Відповідно до п. 7 НП(С)БО 21 на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу. Якщо підприємство складає річну фінансову звітність мікропідприємства за формами №1-мс, 2-мс, то воно складає баланс тільки на 31 грудня звітного року. Отже, і переоцінювати валюту теж можна тільки на 31 грудня.
Але якщо підприємство складає фінзвітність малого підприємства за формами №1-м, 2-м, то у нього вже буде квартальний звітний період і переоцінювати валюту доведеться щоквартально.
