Відповідно до пункту 1 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 (далі — Порядок), Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах (далі — підприємства).
Згідно з пунктом 44 Порядку лікувально-профілактичні установи, заклади судово-медичної експертизи, органи внутрішніх справ та інші органи зобов’язані безоплатно надавати на запит голови спеціальної комісії матеріали та висновки щодо нещасного випадку у визначені цим Порядком строки, а у разі, коли необхідні висновки судово-гістологічної та судово-токсикологічної експертизи, — після проведення відповідних досліджень.
Пунктом 40 Порядку визначено, що спеціальне розслідування нещасних випадків, що сталися під час катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, проводиться з обов’язковим використанням матеріалів розслідування, підготовлених відповідними органами в установленому порядку.
Відомості про обставини і причини катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, що призвели до нещасного випадку, а також осіб, які допустили порушення вимог законодавства, незалежно від початку досудового розслідування, передаються органами, які в установленому порядку проводять розслідування, у 10-денний строк після його закінчення голові спеціальної комісії.
Якщо голова спеціальної комісії не отримав протягом місяця з моменту катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті від зазначених органів таких відомостей, спеціальна комісія складає акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом) і в пункті 10 акта за формою Н-1 зазначає найменування органу, який проводить розслідування, безпосереднього учасника дорожнього руху та осіб, які користувалися транспортним засобом, але не причетні до керування.
Таким чином, Порядком передбачено вичерпний перелік випадків, коли для проведення розслідування нещасного випадку обов’язковим є використання матеріалів розслідувань, проведених іншими органами. Також у наведеному пункті Порядку визначено дії комісії у разі неотримання необхідних матеріалів протягом певного періоду часу.
У разі проведення розслідування нещасного випадку, який не визначено у пункті 40 Порядку, слід враховувати наступне.
Незважаючи на те, що пунктом 44 Порядку встановлено обов’язок надавати інформацію на запит голови комісії з розслідування, ця норма не має свого відображення у нормативно-правових актах, які регулюють діяльність правоохоронних органів.
Так, відповідно до частини 1 статті 221 Кримінального процесуального кодексу України (далі — Кодекс) слідчий, прокурор зобов’язані за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за винятком матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.
Відповідно до частини 1 статті 222 Кодексу відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Таким чином, отримати необхідну інформацію комісія з розслідування може лише з дозволу прокурора або слідчого, яким направляються обґрунтовані запити, а у разі їх відмови — запити повторно направляються посадовим особам вищого рівня.
| Заступник Голови Держгірпромнагляду |
С. ДУНАС |
