Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги та формування податкового кредиту за операціями з придбання (отримання) за власний рахунок рекламних та маркетингових послуг, пов’язаних із збутом продукції, яка реалізується таким платником згідно з договором комісії та не є його власністю, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.
Розділом III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за витратами на рекламні та маркетингові послуги.
Таким чином, базою для розрахунку податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений за даними бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Отже, з питання правильності відображення у бухгалтерському обліку витрат на рекламні та маркетингові послуги доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Щодо формування податкового кредиту за операціями з придбання (отримання) за власний рахунок рекламних та маркетингових послуг, пов’язаних із збутом продукції, яка реалізується таким платником згідно з договором комісії та не є його власністю.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) договором комісії є договір, згідно з яким одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦКУ).
Порядок формування податкових зобов’язань та податкового кредиту платників податку за операціями з постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії визначено п. 189.4 ст. 189 ПКУ.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У разі якщо такі товари /послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку, такий платник повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, скласти податкову накладну за такими товарами /послугами, необоротними активами та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені ПКУ терміни (п. 198.5 ст. 198 ПКУ).
Таким чином, підприємство-комісіонер, яке за власний рахунок придбаває рекламні та маркетингові послуги, пов’язані зі збутом продукції, яка реалізується ним згідно з договором комісії, включає суми ПДВ, сплачені у вартості таких послуг, до складу податкового кредиту згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ. При цьому податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ при придбанні таких послуг платником не нараховуються, оскільки такі послуги призначаються для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.
