ЛИСТ ДФС від 03.04.2015 р. № 7085/6/99-99-19-03-01-15

Державна фіскальна служба України розглянула звернення Громадської ради при Головному управлінні ДФС у м. Києві від 04.03.2015 № 01/15 щодо деяких питань застосування електронної форми податкової накладної та повідомляє.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі -Кодекс) платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством; електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН).

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957, зі змінами, відправлення, передавання, одержання, зберігання та організація обігу податкових накладних в електронній формі здійснюються у порядку, визначеному законодавством.

Крім того, пунктом 201.10 статті 201 Кодексу передбачена можливість отримання зареєстрованих податкової накладної/розрахунку коригування з ЄРПН.

Порядок складання запитів на отримання інформації, що міститься у ЄРПН, визначається пунктами 13-15 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі — Порядок).

Запит в електронній формі складається у визначеному форматі за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. На запит накладаються електронні цифрові підписи, що забезпечує ідентифікацію підписувана та підтвердження цілісності даних в електронній формі, відповідно до статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис» зі змінами і доповненнями.

Захист запиту в електронній формі від несанкціонованого доступу при передачі засобами телекомунікаційного зв’язку забезпечується його шифруванням, передбаченим вимогами пункту 14 Порядку.

Щодо права представника контролюючого органу відхиляти в суді як неналежні докази податкові накладні, роздруковані виключно на паперових носіях без підписів керівника та головного бухгалтера, а також без відбитка печатки платника повідомляємо, що частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV зі змінами і доповненнями (далі — КАС) встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 49 КАС особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов’язки. Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною першою статті 69 КАС визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У свою чергу, статтею 86 КАС встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, право відхиляти доказ у справі належить виключно судді, який розглядає справу.

Щодо відповідальності представників Асоціації платників податків України за наслідки підписання експертиз проектів регуляторних актів, головним розробником яких є ДФС, слід зазначити, що відповідно до пункту 2 розділу II Меморандуму про партнерство та співробітництво між ДФС та Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація платників податків України» (далі — Меморандум) Асоціація здійснює експертизу та налає ДФС пропозиції до проектів регуляторних актів, головним розробником яких є ДФС.

Погодження (візування) з представниками Асоціації платників податків України офіційних документів, пов’язаних з розробкою ДФС України нормативно-правових актів, не передбачено.

Щодо відповідності положення пункту 201.1 статті 201 Кодексу положенням статті 2 «Незаконний доступ» Конвенції про кіберзлочинність, ратифікованої Законом України від 07 вересня 2005 року № 2824-ІУ «Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність» зі змінами і доповненнями.

Статтею 2 Конвенції про кіберзлочинність визначено, що кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної відповідальності відповідно до її внутрішнього законодавства за навмисний доступ до цілої комп’ютерної системи або її частини без права на це. Сторона може вимагати, щоб таке правопорушення було вчинене шляхом порушення заходів безпеки з метою отримання комп’ютерних даних або з іншою недобросовісною метою, або по відношенню до комп’ютерної системи, поєднаної з іншою комп’ютерною системою.

Так, розділом XVI «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку» Кримінального кодексу України від— 5 квітня 2001 року № 2341-III зі змінами і доповненнями визначено відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, Комп’ютерних мереж тощо.

Щодо зміни в базі співставлення, показників податкового кредиту та податкових зобов’язань платника податку на підставі акта перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення повідомляємо, що виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 Кодексу колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку (постанова ВСУ від 09.12.2014).

В.о. Голови