Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування операцій із внесення до статутного капіталу грошових прав вимоги за договорами позики та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до ст. 80 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Статтею 86 ГКУ визначено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.
Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.
У листі ТОВ “ВТГ Рейл Логістікс Україна” (далі – ТОВ) від 08.02.2016 № 193/16 зазначено, що ТОВ має непогашену кредиторську заборгованість (далі – заборгованість) за отриманим кредитом та наданими, але не оплаченими послугами, перед своїм засновником.
Засновник приймає рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ в розмірі заборгованості ТОВ шляхом відступлення права вимоги до ТОВ за кредитним договором та договором надання послуг та внесення майнових прав за цими договорами до статутного капіталу ТОВ.
Отже, можливість збільшення засновником, який є одночасно кредитором ТОВ, статутного капіталу ТОВ за рахунок погашення сформованої раніше таким ТОВ кредиторської заборгованості шляхом внесення до його статутного капіталу майнових прав на зазначену кредиторську заборгованість, чинним законодавством не передбачено.
Щодо оподаткування ПДВ.
Відповідно до
п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Згідно з
п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбанням товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду).
Щодо оподаткування податком на прибуток.
Згідно з
п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ “Податок на прибуток підприємств” Кодексу.
Розділом ІІІ “Податок на прибуток підприємств” Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці щодо операцій із внесення активів до статутного капіталу підприємства.
Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.