Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення, щодо оподаткування спадщини і в межах компетенції повідомляє.
Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі – Закон № 3773) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в’їзду в Україну та виїзду з України.
Іноземець – це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (п.п. «б» п.п.1.1 ст. 1 Закону № 3773).
Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.
Відповідно до п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезидентами є фізичні особи, які не є резидентами України.
Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, ст. 162 якого передбачено, що платниками податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об’єктом оподаткування резидента (нерезидента) відповідно до ст. 163 Кодексу є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначено ст. 174 Кодексу, якою встановлено декілька ставок для оподаткування доходів платника податку, одержаних у вигляді спадщини, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу.
Зокрема, відповідно до п.п. «а» п.п. 174.2.1 п. 174.2 Кодексу за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
При цьому членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені (п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Водночас п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу встановлено, що для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується, зокрема, спадкоємцем – нерезидентом від спадкодавця – резидента, застосовується ставка податку 18 відс., визначена п. 167.1 ст. 167 Кодексу.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців – нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями – резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини (п.174.3 ст. 174 Кодексу).
Зауважуємо, що Кодекс не містить норми щодо необхідності одержання іноземцями від контролюючих органів документів, що підтверджують статус резидента України.
Статтею 42 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII „Про нотаріат” (далі – Закон № 3425) визначено, що нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.
Відповідно до ст. 46 Закону № 3425 нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, у тому числі документи для встановлення резидентського статусу
З повагою
Перший заступник Голови С.В. Білан
