ЛИСТ ДФС від 25.11.2015 р. № 25909/10/28-10-06-11

Міжрегіональне головне управління ДФС – Центральний офіс з обслуговування великих платників розглянуло лист «…», за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У графі 4 уточнюючого розрахунку, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.10.2014 за № 1267/26044, «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі – Порядок №966), відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення.

У графі 6 уточнюючого розрахунку відображається сума помилки (абсолютне значення).

У разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п’ятому п. 50.1 ст. 50 ПКУ. Значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується при визначенні значень рядків 20.1 та 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

У разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23. Такі уточнюючі розрахунки можуть бути подані лише у спосіб, визначений в абзаці четвертому п.50.1 ст.50 ПКУ, оскільки форма декларації передбачає можливість подання уточнюючого розрахунку як додатка до неї лише за один звітний період, помилки якого виправляються.

У разі якщо виправлення значення рядка 24 у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п’ятому п.50.1 ст.50 ПКУ.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до п.50.1 ст.50 ПКУ. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 25.3 уточнюючого розрахунку.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Враховуючи викладене, в уточнюючому розрахунку відображаються всі заповнені рядки декларації, що уточнюється. В графу 4 уточнюючого розрахунку переносяться показники декларації, що уточнюється; у графі 5 – відображаються всі показники декларації з урахуванням виправлених помилок; в графі 6 – відображається абсолютне значення помилки по всіх заповнених в уточнюючому розрахунку рядках з відповідним знаком (+/-), у разі якщо абсолютне значення дорівнює нулю, то відповідний рядок не заповнюється.

При цьому, слід зазначити, що не заповнені рядки в декларації, в уточнюючому розрахунку залишаються не заповненими.

При виявленні, починаючи з липня 2015 року, помилок, допущених в звітних періодах до 01.02.2015, в результаті виправлення яких збільшується чи зменшується залишок від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, сума збільшення/зменшення такого залишку зі знаком «+» або «–» відповідно довідково відображається в графі 11 таблиці 1 додатка 2 до декларації за той звітний період, в якому подано уточнюючий розрахунок у зв’язку з виправленням такої помилки. Показники таблиці 1 додатка 2 до декларації не переносяться до розділу ІV.

Помилки, які були допущені в звітних періодах після 01.02.2015, виправляються шляхом внесення змін до відповідних показників розділу ІІІ уточнюючого розрахунку за відповідний звітний період.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п.50.2 ст.50 ПКУ, зокрема надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (п.п. «а» п.50.1 ст.50 ПКУ).

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Законом України від 17 липня 2015 року №655 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» (далі – Закон №655) внесено зміни до статті 129 ПКУ, які набули чинності 01.09.2015, та полягають у наступному.

Відповідно до п.п.”а” п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПКУ пеня нараховується при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків – після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ.

Пеня, визначена п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПКУ, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п.129.4 ст.129 ПКУ).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань (п.п.129.3.1 п.129.3 ст.129 ПКУ).

Сума пені в податковій декларації з ПДВ відображенню не підлягає.

Водночас відповідно до п.129.9 ст.129 ПКУ у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 ПКУ пеня, передбачена ст.129 ПКУ, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ.

Пунктом 131.1 статті 131 ПКУ встановлено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов’язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому п.87.1 ст.87 ПКУ.

Сплата податку на додану вартість до бюджету за звітні податкові періоди, починаючи з лютого 2015 року, здійснюється платником з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі – електронний рахунок) у порядку, визначеному п.200.2 ст.200 ПКУ.

Система електронного адміністрування податку на додану вартість, що організована на центральному рівні ДФС, забезпечує автоматичний облік у розрізі платників податку сум поповнення та залишку коштів на рахунках у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Для кожного платника податку Казначейством відкрито електронний рахунок, на який платником податку відповідно до п.2001.4 ст.2001 ПКУ самостійно зараховуються кошти з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, задекларованих в податковій декларації.

Кошти з електронного рахунку платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі до бюджету.

Водночас, відповідно до п.25 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 16.10.2014 року № 569 “Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість” розрахунок з бюджетом у зв’язку з поданням уточнюючого розрахунку відповідно до п.50.1 ст.50 ПКУ, сплата податкових зобов’язань, визначених контролюючим органом відповідно до п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 – 54.3.6 п.54.3 ст.54 ПКУ, та сплата передбачених ПКУ штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.

Тобто, платник податку, який за результатами самостійного виявлення факту заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість минулих податкових періодів, подає уточнюючі розрахунки, зобов’язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до п.50.1 ст.50 ПКУ.

У разі не сплати платником податку суми узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) у встановлений ПКУ строк, на суму такого грошового зобов’язання нараховується пеня.

Сплата суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, які платник визначив в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій з податку на додану вартість, суми штрафів та пені сплачуються не з електронного рахунку платника, а з його поточного рахунку.