Працівник використав щорічну основну відпустку повної тривалості (24 календарних дні) до закінчення робочого року, за який надавалася відпустка. Після відпустки він написав заяву про звільнення. Чи необхідно проводити утримання із заробітної плати за дні щорічної відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року працівника?
Пунктом 2 ч.2 ст.127 КЗпП України та ст.22 ЗУ «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець здійснює відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Отже, при проведенні остаточного розрахунку із працівником роботодавець має право утримати із зарплати працівника суму відпускних за дні відпустки, надані «наперед».
Проте у ч.2 і 3 ст.22 Закону «Про відпустки» зазначено перелік випадків, коли вказане відрахування не проводиться. Це можливо, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з:
- призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
- переведенням працівника за його згодою до іншої установи або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
- відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
- змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням установи, скороченням чисельності або штату працівників;
- виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
- нез’явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
- поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
- направленням на навчання;
- виходом на пенсію.
Також відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки не провадиться у разі смерті працівника.
Зауважимо, що нормами ст.22 Закону про відпустки регламентовано відрахування із заробітної плати відпускних за дні відпустки, надання якої прив’язане до робочого року. У свою чергу, лише надання щорічної відпустки має прив’язку до робочого року.
Якщо ж працівник звільняється, скориставшись, наприклад, навчальною відпусткою (ст. 13-15 Закону про відпустки), соцвідпусткою на дітей (ст. 19 Закону про відпустки), додатковою відпусткою для учасників бойових дій (ст. 162 Закону про відпустку), то підстав для утримання відпускних за дні таких відпусток немає.
Таким чином, у випадку, що розглядається, утримання за дні щорічної відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року працівника, проводити потрібно. При цьому, як зазначено у ч. 2 ст. 127 КЗпП, відрахування із заробітної плати працівників для покриття заборгованості установі, де вони працюють, здійснюється за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Це означає, що при остаточному розрахунку при звільненні працівника необхідно обчислити суму відпускних, яку було нараховано за дні невідпрацьованого ним періоду. Потім із заробітної плати за відпрацьований поточний місяць утримують суму незароблених відпускних.
Не потрібно заново визначати середньоденну зарплату, виходячи з нового розрахункового періоду. Для розрахунку беруть той середньоденний заробіток, який застосовували під час нарахування відпускних.
