Державні гарантії та відносини пов’язані з відпустками працівників, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про відпустки» та іншими законодавчими та нормативно-правовими актами держави.
Право на відпустки мають громадяни, котрі перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, а також особи, хто працює за трудовим договором у фізичної особи – підприємця.
Право на щорічну основну відпустку повної тривалості (тобто, не менше 24 календарних днів) у перший рік роботи виникає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві.
Відпустка надається з таким розрахунком, щоби вона була використана, як правило, до закінчення робочого року, який відлічується з дня укладання трудового договору.
Необхідно знати: громадяни, котрі працюють за договором цивільно-правового характеру (документ не є трудовим договором), права на відпустки не мають.
Черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом і доводиться до відома всіх працівників.
При складанні графіка враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Як правило, у графіку не встановлюються конкретні дати початку й закінчення відпустки, а визначається лише місяць або орієнтовні дні.
Якщо ж у графіку вказано конкретні дати, працівник має право піти у відпустку в обумовлений термін без подання заяви. Законодавство про працю не вимагає подавати заяву, оскільки підставою для надання відпустки може бути сам графік.
Якщо роботодавець погодив дату початку і тривалість відпустки, однак відмовляється її надати, наводячи різні причини (наприклад, багато роботи, термінові завдання), пам’ятайте, що такі причини не можуть бути підставою для відмови у наданні відпустки. Графік відпусток для того і складають, щоб заздалегідь спланувати роботу підприємства й розподілити навантаження між працівниками.
Таким чином, відмовляючи у наданні відпустки в передбачені у графіку строки, роботодавець прямо порушує трудове законодавство, за що передбачено фінансову та адміністративну відповідальність. Мовиться про фінансову відповідальність згідно з абзацом восьмим частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України – “Відповідальність за порушення законодавства про працю” -за порушення інших вимог трудового законодавства у розмірі 4 173 гривні.
Відпустка працівника може бути перенесена через низку причин, зокрема, через:
- тимчасову непрацездатність працівника;
- виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
- настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
- збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості працівникам упродовж двох років поспіль.
