Несвоєчасно подана податкова декларація про майновий стан і доходи

Громадяни щорічно подають до контролюючих органів за місцем проживання податкові декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за минулий рік у порядку, встановленому законом. Це передбачено ст. 67 Конституції України, що  кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Згідно з п. 1.1 ст. 1 ПКУ відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ.

Податкова Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб   (далі – ПДФО) – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).

Проте Законом України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» строки подання Декларації за 2019 рік і сплати податкових зобов’язань з ПДФО та військового збору, зазначених у такій Декларації, відтерміновано.

Так, граничний строк подання Декларації за 2019 рік без застосування штрафних санкцій у 2020 році  було перенесено на 30.06.2020.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ (п. 15.1 ст. 15 ПКУ).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV ПКУ, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платником ПДФО, зокрема, є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Обов’язки платника податків визначені ст. 16 ПКУ, у якій зазначено, що платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Одночасно п. 179.1 ст. 179 ПКУ передбачено, що платник ПДФО зобов’язаний подавати податкову Декларацію відповідно до ПКУ.

Статтею 111 ПКУ визначено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності, як фінансова, адміністративна та кримінальна. Зокрема, фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно з п. 120.1 ст. 120 ПКУ, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 340 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, громадянин України (платник ПДФО – фізична особа), у якого виникає об’єкт оподаткування ПДФО та військовим збором, зобов’язаний подати податкову Декларацію (крім випадків, передбачених п. 179.2 ст. 179 ПКУ) та сплатити відповідні податкові зобов’язання згідно з ПКУ.

Таким чином, несвоєчасне подання платником податків – фізичною особою податкової Декларації, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень.

Крім того, відповідно до ст. 164¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X із змінами і доповненнями, за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51-136 грн).

^ДПІ